Полтавська Обласна Універсальна Наукова бібліотека імені І.П.Котляревського Полтавська Обласна Універсальна Наукова
бібліотека імені І. П. Котляревського
бібліотека
  

Пошук по електронному каталогу

Сенсорний інтерфейс
Тел.: (05322) 2-17-83
Тел./факс: 56-99-30

Усі контакти
Головна

Про бібліотеку

Історична довідка

Запис до бібліотеки

Правила користування

Структура бібліотеки

Контактна інформація

Бібліотека у ЗМІ

Новини
Анонси

План заходів

Поточний місяць

Архів

Хроніка подій

Виставки

Масові заходи

Нові надходження
Ресурси бібліотеки

Каталоги і картотеки

Електронний каталог

Віртуальні виставки

Бібліотека вдячна

Видання бібліотеки

Бібліографічні

Інформаційні

Краєзнавчі

Методичні

Наукові та практичні доробки наших співробітників

Послуги бібліотеки

Основні послуги

Додаткові послуги

Віртуальна довідка

Програми та проекти

Отримай безоплатну правову допомогу

Пункт Доступу Громадян до офіційної інформації
(Програма Сприяння Парламенту ІІ)

Інтернет для читачів публічних бібліотек

Вікно в Америку

Ресурси бібліотек у боротьбі з корупцією

Бібліотеки - мости до е-урядування


"Ім’я професора Петра Одарченка відоме кожному, хто відкрив для себе світ української літератури. Його праці приваблюють дослідників нашого письменства цікавими ідеями, чесним поглядом на події ХХ століття, збереженим наперекір тотальним тенденціям кон’юнктури. Але, не менш показовим є і його життя, оскільки Петро Одарченко уособлює когорту тих витязів, що "кладуть своє життя на вівтар збереження і примноження духу нації".

Світлана Кочерга,
працівник музею Лесі Українки в Ялті

20 серпня 2013 року минуло 110 років від дня народження всесвітньовідомого вченого-літературознавця, дослідника української філологічної науки, мовознавця, літературного критика, публіциста, етнографа, фольклориста, професора, академіка Всеукраїнської академії наук, члена Національної Спілки письменників України, Почесного доктора Національного університету «Києво-Могилянська академія», нашого славного земляка – Петра Васильовича Одарченка.

Народився Петро Одарченко 20 серпня 1903 року в селі Римарівці Гадяцького повіту на Полтавщині в селянській родині. До 1917 року із батьками жив у Римарівській земській богадільні.

Навчався у сільській початковій школі, яку закінчив 1913 року, пізніше у Гадяцькій гімназії. З 1920 року навчався у Полтавському відділенні Харківського державного університету. Два роки вчителював у хутірській школі в Гадяцькому повіті. Як бачимо, життєвий шлях Петра Одарченка тісно пов’язаний з Полтавщиною.

Впродовж майже чверті століття, від 1927 до 2000 року, бібліографія мовознавчих, літературознавчих та критичних статей і рецензій Петра Одарченка налічує 615 позицій. А це ж приблизно 9 друкованих робіт щорічно! Не говорячи про джерельність, високу якість матеріалів та їх блискучий виклад, сама кількість матеріалів ставить Петра Васильовича Одарченка в категорію чільних українських учених-літературознавців та, безсумнівно, заслуговує на те, щоб називатися патріархом нашого літературознавства.

Маємо надію, що наукові роботи вченого слугуватимуть нашому національному відродженню, якого Петро Одарченко чекав багато літ. І не просто чекав, а наполегливо, з любов’ю та заповзятливістю працював для української культури. З-під його пера вийшли такі ґрунтовні праці, як “Поетична майстерність Тараса Шевченка”, “Шевченко і Мазепа” (1959), “Традиції Шевченка в українській літературі”, “Шевченко і Леся Українка” (1962), “Образ Шевченка в українській поезії” (1963). Чимало праць науковець присвятив дослідженню творчості Лесі Українки: “Леся Українка і Драгоманов” (1954), “Леся Українка і Адам Міцкевич” (1956), “Іван Франко і Леся Українка” (1957), “Леся Українка і українська народна творчість” (1960). Змістовні статті його з проблем мовознавства (зокрема, щодо засмічення української мови), з історії етнографії та фольклористики.

У 1994-1995 роках в Україні вийшло три його книжки: «Тарас Шевченко і українська література», «Леся Українка: розвідки різних років» і «Українська література: збірник вибраних статей».

Творчість Петра Одарченка глибоко закорінена в культурний грунт рідної Полтавщини. Йому належать численні статті про уродженців полтавського краю М. Зерова, О. Зуєвського, М. Ореста, Матвія Номиса та ін.

Бажано, щоб ці книги були підручниками для вищих шкіл України, щоб ними користувалися філологи та письменники, що починають свій викладацький і творчий шлях в незалежній Україні, не кажучи про діаспору.

Бібліотеки області повинні приймати активну участь у вшануванні пам’яті нашого земляка і популяризації літератури про життєвий шлях Петра Васильовича Одарченка.

Незважаючи на те, що літератури про життя і наукову діяльність Петра Васильовича Одарченка небагато, все ж таки бібліотекам області потрібно з максимальною повнотою донести до користувачів інформацію про нашого славетного земляка, великого вченого.

Тому, в систематичному каталозі та систематичній та краєзнавчій картотеках потрібно виділити рубрику-персоналію – Петро Одарченко, за якою відображати як наукові праці Петра Одарченка, так і літературу про його життєві дороги.

З цією метою радимо організовувати книжкові виставки, перегляди літератури, тематичні полички, проводити години цікавих повідомлень, усні журнали, літературні вечори, вечори-портрети та інші масові заходи на теми: «Патріарх української літератури», «Велике подвижницьке життя академіка Петра Одарченка», «Невтомний працівник на полі науки», «Петро Одарченко – український літератор, мовознавець, критик та педагог», «Всесвітньо відомий вчений-філолог Петро Васильович Одарченко», «Старійшина української філологічної науки, літературознавець, мовознавець – Петро Васильович Одарченко», «Петро Одарченко – вчений-літературознавець, критик, публіцист і мовознавець з української діаспори», "Щирий, надійний українець Петро Одарченко», «Українське шевченкознавство в оцінці Петра Одарченка», «Петро Одарченко – відомий у світі вчений, літературознавець, мовознавець, етнограф та фольклорист», які ознайомлять широке коло користувачів з науковим надбанням нашого земляка. При проведенні літературознавчих заходів слід використовувати праці Петра Васильовича Одарченка.

Доцільно також провести бібліографічні огляди біля книжкової виставки, демонструючи читачам матеріали, представлені на виставці, розробку якої ми Вам пропонуємо:

«Петро Одарченко –
 видатний представник світового українства»
"Петро Одарченко – цікавий і дотепний співрозмовник. Його розповіді про дитинство, школярство, студентство, знайомство з Оленою Пчілкою, ранню й пізнішу працю в царині етнографії та мовознавства, арешт і заслання, поневіряння на чужині перед і після ІІ світової війни, наукову й педагогічну працю, якої він ніколи не полишав, не могли не полонити мене".
                                                                                                             Володимир Біляїв                            
Розділ I. Життєві дороги Петра Васильовича Одарченка

"Довгий і тернистий шлях випав на долю Петра Одарченка, начебто самому Богові захотілося в тісні рамки фізичного життя однієї людини втиснути найбільші колізії й найшаленіші бурі нашої епохи, провести його колами трагічного революційного життя, голодомору, сталінських репресій, війни й еміґрантських переживань. Духовне життя нашого земляка стало тією восковою дощечкою, на якій він самотужки, з фанатичним поривом для досягнення своєї життєвої мети викарбував письмена неймовірних змагань мізерної людини з найстрашнішим з усіх земних лих – державно-тоталітарною системою".
Олександр Астаф'єв,
український поет, критик, літературознавець
Двигун О. Життєві перехрестя Петра Одарченка / О. Двигун // Київська старовина. – 2008. – № 3. – С. 165-171.

Іванисенко В. Біографічна нотатка про Петра Одарченка / В. Іванисенко // Народна творчість та етнографія. – 1996. – № 2/3. – С. 23-24.

ЛисенкоІ. Наш столітник : [про книгу Петро Одарченко. "Мені сто років", К., "Смолоскип", 2004] / І. Лисенко // Літературна Україна. – 2005. – 28 лип. (№ 29). – С. 6.

Одарченко І. До тебе, мій краю безмежний, думками лину... / І. Одарченко // Полтавська думка. – 1999. – 20 серп. (№ 34). – С. 7.

Одарченко П. Мій дороговказ / П. Одарченко // Літературна Україна. – 1995. – 18 трав. (№ 17/18). – С. 2.

Одарченко П. Мені сто років : Автобіографія. Спогади. Листи. Ювілей / П. Одарченко. – К. : Смолоскип, 2004. – 176 с.

Одарченко Петро Васильович // Ротач П. Розвіяні по чужині : полтавці на еміграції : короткий біобібліографічний довідник / П. Ротач. – Полтава : Верстка, 1998. – С. 107-109.

Петро Одарченко : [про життєвий і творчий шлях письменника] // Гальченко С. А. Скарби літературних архівів / С. А. Гальченко. – К. : Атопол, 2012. – С. 429-441.

Розділ II. Творчий та науковий доробок Петра Одарченка

"Доробок Петра Одарченка – це розлогий масив досліджень, спостережень, висновків, а найбільше – новознайдених фактів з різно-манітних ділянок літературознавства, а далі – і з суміжних галузей: фольклористики і етнографії, мовознавства, історії, художнього перекладу, театрознавства тощо. Це кількасот ґрунтовних наукових розвідок, проблемних розробок, бібліографічних зводів, літературних оглядів, передмов до різноманітних видань, публіцистичних виступів, рецензій і відгуків, численних спогадів, що містять дорогоцінні для науки факти".
Віктор Іванисенко,
український літературознавець і критик
Астаф’єв О. Шевченкознавчі пошуки Петра Одарченка / О. Астаф’єв // ПДПУ : збірник наукових праць. Сер. «Філологічні науки». – Вип. 1/2 (48/49). – Полтава : Техсервіс, 2006. – С. 15-27.

Борисенко В. Петро Одарченко – етнограф та фольклорист / В. Борисенко // Родовід. – 1994. – Число 7. – С. 93-98.

Одарченко П. Дати народження й смерті М. П. Драгоманова / П. Одарченко // Слово і час. – 2003 – № 2. – С. 75-76.

Одарченко П. Михайло Грушевський і Леся Українка / П. Одарченко // Народна газета. – 1995. – Трав. (№ 19). – С. 5.

Одарченко П. Національне відродження України і розвиток фольклористики та етнографії в ХIХ та на початку ХХ ст. / П. Одарченко // Народна творчість та етнографія. – 1998. – № 4. – С. 44-49.

Одарченко П. Олекса Повстенко : архітектор і мистецтвознавець / П. Одарченко // Пам’ятки України: історія та культура. – 2006. – № 3. – С. 73- 82.

Одарченко П. Про культуру української мови : збірник статей / П. Одарченко – К. : Смолоскип, 1997. – 320 с.

Одарченко П. Проф. О. І. Повстенко – видатний історик українського мистецтва і дослідник церковної архітектури / П. Одарченко // В обороні віри : збірник статей присвячений 1000-літтю хрещення України в 1988 р. – Торонто, 1984. – Ч. 5. – С. 84-98.

Одарченко П. Українознавчі спостереження й фрагменти : статті, рецензії, спогади / П. Одарченко – К. : Смолоскип, 2002. – 196 с.

Одарченко П. Українська література : збірник вибраних статей / П. Одарченко – К. : Смолоскип, 1995. – 407 с.

Одарченко П. В. Видатні українські діячі : Статті. Нариси / П. В. Одарченко – К. : Смолоскип, 1999. – 320 с.

Патріарх літературознавства : Петро Одарченко // Біляїв В. "На неокраянім крилі…” : (штрихи до літературних портретів західної діаспори) / В. Біляїв. – Донецьк : Східний Видавничий Дім, 2003 – С. 184-200.

Шанько Г. А. У змаганнях за долю нації : життя і літературно-мовознавча діяльність Петра Одарченка / Г. А. Шанько. – Полтава : Полтавський літератор, 2000. – 370 с.

Розділ III. Вшанування пам’яті нашого видатного земляка  

"Петро Одарченко уособлює когорту тих витязів, що кладуть своє життя на вівтар збереження і примноження духу нації".
                                           Іван Андрусяк
До Петра Одарченка : [листи] // Лисенко І. М. Любові Висока струна : вибране / І. М. Лисенко. – К. : Рада, 2010. – С. 642, 647-648.

Одарченко Петро Васильович // Хто є хто в Україні. – К. : К. І. С., 1997. – С. 363.

Петро Одарченко // Ротач П. П. Колоски з літературної ниви : короткий літературний календар Полтавщини / П. П. Ротач. – Полтава : Полтавський літератор, 1999. – С. 343-346.

Ротач П. Був і залишається надійним українцем : ще одна книга Петра Одарченка / П. Ротач // Зоря Полтавщини. – 1995. – 21 груд. – С. 2.

Сахно А. Справа професора Одарченка / А. Сахно // Літературна Україна. – 1998. – 16 квіт. (№ 16). – С. 7.

Степаненко М. «Вершник національної духовності Петро Одарченко» вертається в Україну / М. Степаненко // Шанько Г. А. У змаганнях за долю нації : життя і літературно-мовознавча наукова діяльність Петра Одарченка / Г. А. Шанько. – Полтава : Полтавський літератор, 2000. – С. 350-353.

Ярошенко Т. Книжкова колекція Петра Одарченка – в Україні / Т. Ярошенко // Українська культура. – 2002. – № 4/5. – С. 32.

Для широкого кола читачів рекомендуємо провести
 вечір-портрет

 «Стежками Петра Одарченка» 


Святково прикрашена зала, на столі вишитий рушник, на якому портрет Петра Васильовича Одарченка та кетяги калини. Поряд його цитата: «Коли б мені довелося вивчити цей найкращий букет – гордість української нації – Драгоманова, Олену Пчілку й Лесю Українку, коли б мені довелося науково розробити своє завдання, а також дати в популярній формі висновки своєї праці, щоб ознайомити широкі кола українського народу з його великими діячами, я вважав би себе виконавшим свою повинність перед Україною».

Звучить пісня «Моя Україна» (муз. Ніколо, сл. Ю. Рибчинського).
Ведучий 1. Народився Петро Васильович Одарченко 20 серпня 1903 року в селі Римарівці Гадяцького повіту, на нашій славній Полтавщині, що дала літературі й науці так багато визначних постатей.
Ведучий 2. Великий вплив на виховання Петра мала його мати-селянка. Незважаючи на тяжку, безпросвітну працю, вона відзначалася надзвичайною душевною красою і великим мистецьким хистом. Вона співала своєму синові чудових старовинних пісень, розповідала казки і була незрівнянним майстром української вишивки.
Ведучий 1. До 1917 року Петро із батьками жив у Римарівській земській богадільні, де батько працював завгоспом, мати кухаркою і де мали своє помешкання.
Навчався у сільській початковій школі, яку закінчив 1913 року з почесною нагородою першого ступеня як старанний учень. З молодих років Петро прагнув до знань і за згодою батька вступає до Гадяцької гімназії. Хоч навчання там велося російською мовою, але учні у коридорах спілкувалися між собою українською, «деякі вчителі виявляли свої виразні українські симпатії», – згадує Петро Одарченко. У позашкільні години читали українські книжки, зокрема байки Глібова, влаштовували вечори інсценізації байок. У ті роки він вперше прочитав нецензурованого «Кобзаря» Тараса Шевченка, який справив на ньогонадзвичайно велике враження.
Ведучий 2. Революцію 1917 року сприйняв з радістю і захопленням. У 1917-1920 роках брав активну участь у гуртку українознавства гадяцької шкільної молоді (був писарем гуртка, часто виступав із доповідями на літературні теми). Склалося так, що понад рік (1919-1920 рр.) йому довелося жити у будинку Михайла Драгоманова, де тоді мешкала мати Лесі Українки, Олена Пчілка, відома українська письменниця. Вона багато і цікаво розповідала про Михайла Драгоманова, Панаса Мирного; подарувала Петру свою книгу «Дві п’єси для дитячого театру».
Ведучий 1. У 1920 р. Петро Одарченко закінчив Гадяцьку гімназію імені М. П. Драгоманова, а одночасно й педагогічні курси. Восени 1920 р. почав учитися в Полтаві, у місцевому відділі історично-філологічного факультету Харківського державного університету. У лютому 1921 р. Петро Одарченко через тяжку хворобу змушений був залишити Полтаву. Два роки він вчителював у хутірській школі в Гадяцькому повіті.
З 1923 до 1926 р.навчався в Ніжинському інституті народної освіти. Після закінчення інституту був залишений аспірантом Ніжинської науково-дослідної кафедри історії, культури та мови (секція української мови й літератури). В 1929 році успішно закінчив аспірантуру й написав дисертацію на тему «Стиль Лесі Українки». Протягом трьох років П. Одарченко надрукував 10 наукових праць та рецензій у різних наукових виданнях.
1923 року за направленням профспілки вчителів він вступає до Ніжинського інституту народної освіти, де склавши іспит на відмінно, одержує стипендію.
Ведучий 2. 1925 року, по закінченні навчання, його залишають аспірантом     при секції української мови і літератури Ніжинської науково-дослідно кафедри історіїкультури     і мови.
Одночасно викладає українську мову у Ніжинській агротехнічній школі та на Курсах українізації. Тут починаються його виступи в пресі та підготовка дисертації на тему «Стиль Лесі Українки».
Читець: декламує вірш Лесі Українки із циклу «Подорож до моря»:
Сонечко встало, прокинулось ясне,
Грає вогнем, променіє,
І по степу розлива своє світлонько красне, –
Степ від його червоніє.
Світлом рожевим там степ паленіє,
Промінь де ллється іскристий,
Тільки туман на заході суворо синіє,
Там заляга він, росистий.
Он степовеє село розляглося
В балці веселій та милій,
Ясно-блакитним туманом воно повилося,
Тільки на хатоньці білій.
Видно зеленую стріху. А далі, – де гляну, –
Далі все степ той без краю,
Тільки вітряк виринає де-не-де з туману;
Часом могилу стріваю.
В небі блакитнім ніде ні хмаринки, –
Тихо, і вітер не віє.
Де не погляну, ніде ні билинки,
Тиха травиця леліє…
Ведучий 1. Наступала хвиля більшовицького терору. Почалися арешти національно свідомої української інтелігенції, яка, на думку Кремля, становила небезпеку радянській владі. В жовтні 1929 року Петро Одарченко мав захищати дисертацію на одержання звання кандидата філологічних наук. Але, його арештовують та звинувачують за стандартним для того часу текстом: «П. В. Одарченко обвиняется в принадлежности к контрреволюционной организации, ставящей своей целью свержение советской власти и восстановление «Самостийной Украйны». Після допитів, шантажу, погроз, провокацій відбувся суд, вирок – три роки заслання в Алма-Ату, Казахстан. Знесилений тюрмою, нелюдськими умовами та етапом він захворів на черевний тиф і запалення легенів. Місяць пролежав у непритомному стані. Щоночі біля його ліжка чергували дві дівчини-українки, одна із них згодом стала його дружиною. Після тифу хворий отримав тяжкі ускладнення: запалення середнього вуха, міокардит серця, гострий суглобовий ревматизм та пролежні на спині. Потрібна була негайна операція черепа. Дякуючи українцям-засланцям і молодій лікарці, яка зробила операцію, він одужав.
Ведучий 2. Після перебування в лікарні йому пощастило влаштуватися на посаду старшого наукового співробітника бібліотеки Казахстану, виконував обов’язки головного бібліотекаря каталогізації, а пізніше — завідуючого бібліотекою Центрального краєзнавчого музеюКазахстана. Окрім цього, викладав російську мову в Казахському медичному інституті і писав статті українською мовою для радіо. Їх транслювали на райони, заселені українцями.
Ведучий 1. 1933 року вийшла постанова уряду СРСР про припинення українізації.
Настала нова хвиля арештів національно свідомих українців. Арештували і Петра Одарченка. І знову допити, шантаж, погрози, суд і вирок – три роки заслання в Уральск. В Уральську працював бібліотекарем у педагогічному інституті і водночас викладав курс української мови. На початку 1937 року був звільнений із заслання, одержав паспорт і став членом Спілки робітників освіти і Секції наукових робітників. Але незабаром, без пояснення його звільняють з посади доцента педінституту, де він викладав російську мову. Домагання відновити справедливість не допомогло. Згодом, директор інституту попередив Петра Васильовича про те, що йому загрожує новий арешт і порадив виїхати із Уральська. І він поїхав з дружиною і сином у своє село Римарівку.Був час «єжовщини», йшли масові арешти невинних людей, без суду ув’язнювали, багатьох розстрілювали. І Петро Одарченко, уникаючи арешту, їде до Курська. Після тривалого пошуку роботи, бо ніхто не хотів приймати колишнього засланця, отримує посаду викладача російської мови у середній школі для дорослих і за сумісництвом працює в обласній бібліотеці у відділі іноземної літератури. А за рік його приймають на посаду доцента Курського педагогічного інституту на кафедру російської мови. Працюючи в інституті, не залишає своєї наукової праці. Бібліотека видала довідники про Шевченка і Шекспіра з передмовою Петра Одарченка. Одночасно з роботою в інституті пише дисертацію «Лексика і синтаксис повісті Миколи Гоголя «Тарас Бульба».

Звучить пісня «Степом, степом…» (муз. А. Пашкевича, сл. М. Негоди).

Ведучий 2. Але захистити дисертацію не пощастило, на перешкоді стала війна. Коли німецькі війська окупували Курськ, він із родиною знову повертається у своє село Римарівку, а 20 серпня 1943 року із дружиною та синами їде спочатку до Львова, а пізніше до Варшави, де працюєвикладачем церковно-слов’янської мови у православній семінарії.
З наближенням до Відня радянських військ, переїжджає до Баварії. В 1945-1950 роках перебуває у таборах для переміщених осіб у Ляйпгаймі.
Пізніше займається педагогічною, науковою і громадсько-суспільною працею. Кілька років був доцентом Православної Богословської Академії у Мюнхені, був редактором в Українській вільній Академії Наук.
У Ляйпгаймі в українській гімназії викладає історію України, тимчасово виконує обов’язки редактора газети «Українські вісті», друкує книгу «Український правопис», рецензує рукопис підручника О. Панейка «Українська мова», упорядковує і пише вступні статті до видань творів Тараса Шевченка, Лесі Українки, Леоніда Глібова; бере участь у виданні Енциклопедії Українознавства, пише статті для розділу «Українська народна усна поезія». У Німеччині обирається членом-коресподентом Української Вільної Академії Наук (УВАН).
Ведучий 1. В 1950 році з родиною переїжджає до Сполучених Штатів Америки. Кілька місяців працює на заводі мідних ґудзиків, в готелі, на залізничному вокзалі прибиральником разом із визначним поетом Тодосем Осьмачкою.
Восени 1951 року почав працювати редактором в газеті «Свобода», пише статті для «Голосу Америки».
В 1952 році переїжджає до Вашингтону і працює у Бібліотеці Конгресу США. З січня 1955 до 1973 року працював на радіо «Голос Америки».
За роки перебування у Вашингтоні він не залишав наукової і громадської праці.  Друкує свої статті у періодиці, читає доповіді на конференціях і
наукових засіданнях УВАН у Нью-Йорку та Вашингтоні, виконує обов’язки голови Вашингтонської групи УВАН. «Моя наукова праця зосереджувалася в цей час на дослідженні творчості Шевченка і Лесі Українки, — згадує вчений, — З основних праць можна згадати такі: «Поетична майстерність Т.Г. Шевченка» (1954), «Боротьба за Шевченка» (англійською мовою, 1954), «Шевченко і Мазепа (1959), «Шевченко і Панас Мирний» (1960), «Шевченко і Леся Українка» (1962), «Шевченко в радянській літературній критиці (англійською мовою).
Ведучий 2. Окрім того, написав ґрунтовні статті історико-літературного характеру про Павла Грабовського (1952), Олену Пчілку (1953), Міцкевича і українську літературу (польською мовою, 1956), Панаса Мирного (Укр. енциклопедія,1962) тощо. Є автором літературно-критичних статей про сучасних письменників: Лесю Оленко, Олега Зуєвського, Миколу Понеділка, Михайла Ореста, Никифора Щербину.
Виступав він у пресі і як журналіст, і як публіцист. Писав Петро Одарченко про негативні сторони радянської дійсності, про зубожіння колгоспного селянства, репресії, розкуркулення, голодомори, порушення прав людини. У публікаціях, зокрема, в «Чекаючи комбайна», «Совєтська позика на селі», «Ліквідація хуторів», «Нові партійні директиви совєтським письменникам», «Наступ Москви на українську мову» він відобразив тогочасні реалії, мрії і сподівання українського суспільства.
Ведучий 1. В 1962 році Петра Одарченка обирають дійсним членом Української Вільної Академії Наук у США, а 1975 року — дійсним членом Наукового Товариства імені Шевченка. Протягом п’яти років (1977-1982) учений опублікував понад сто статей на теми мовознавства та літературознавства.
Активно підтримував пропозицію української діаспори про побудову пам’ятника Тарасу Григоровичу Шевченку у Вашингтоні.
Ведучий 2. Слід підкреслити особливо плідний вклад дослідника у вивчення творчості Лесі Українки. Важливими віхами у цьому напрямку стала його кандидатська дисертація та книга "Леся Українка: розвідки різних років", яка побачила світ 1994 року. Заслуговує справжнього подиву його підтримка музеїв Лесі Українки, зокрема, наймолодшого серед них – кримського. Мабуть, Петро Одарченко перший з американських українців звернув увагу на становлення музею в Ялті та повсякчас допомагав поповнювати його фонди експонатами.
Ведучий 1. А ще, Петро Одарченко щедрий меценат. Його меценатська робота відома в Україні. Це і відбудова Православної Свято-Покровської церкви на Полтавщині в селі Римарівка, і фінансова допомога часописові «Березіль», і матеріальне подання Ялтинській українській школі №15 з українською мовою викладання та інше.
До речі, з працівниками Гадяцької районної бібліотеки Петро Одарченко спілкувався довгі роки, дарував книги, навіть, презентував ксерокопію книги «Дві п’єски для дитячого театру: Весняний ранок Тарасовий; Казки зеленого гаю», подаровану йому Оленою Пчілкою.
Ведучий 2. «За останні роки стан здоров’я мого значно погіршився, — згадує вчений. — Я пережив три операції і один серцевий припадок. Наближається неминучий кінець. Але, ще багато залишається незакінченої роботи...».
Творча працездатність, благородне бажання служити українському народові, не залишають його ні на мить. Він живе болями своєї нації, мріє про відродження України, її духовності, традицій, свободи і бачить світле майбутнє. Такий стан душі кличе на творчі подвиги. І академік Петро Васильович Одарченко працює і працює. Його творчий доробок викликає захоплення, вражає численністю, багатогранністю і глибиною наукових досліджень.
Дивуєшся: як одна людина спромоглася на таку подвижницьку, грандіозну роботу. Його стиль позначений не тільки високим професіоналізмом і глибиною енциклопедичних знань, а й щирою лаконічністю, красою української мови. Доля не завжди була до нього прихильною, Господь вів нелегким шляхом, були творчі злети і падіння, але ніхто не заперечить, що його творче життя — це трудовий подвиг в ім’я вільної людини.
Ведучий 1. Із Вашингтона надійшла сумна звістка: 12 березня 2006 року на 103 році життя помер один із патріархів української науки, визначний літературознавець, дійсний член УВАН і Наукового товариства ім. Шевченка у США, почесний доктор філософії Національного університету “Києво-Могилянська академія” Петро Васильович Одарченко. Його поховали на українському цвинтарі в місті Бавнд-Бруку (США).
Академік, професор Петро Васильович Одарченко прожив велике подвижницьке життя, наповнене невтомною шляхетною працею, яке вражає не тільки літературознавців та теоретиків літератури, але і рядових читачів. Господь обдарував його талантами, яких не замовчати. Творчість його повернулася в Україну і працює на благо людей, на відродження нації.
Більше 600 друкованих матеріалів, які  мають високу якість та блискучий виклад, ставлять Петра Одарченка в категорію чільних українських учених-літературознавців та заслуговують на те, щоб називати Петра Васильовича патріархом українського літературознавства.
Просимо Вас не обмежуватися запропонованими заходами по вшануванню пам’яті видатного земляка, а й розробляти та проводити інші заходи, використовуючи при цьому як подану літературу, так і публікації з місцевої преси.
 


Матеріал підготувала
головний бібліотекар
з питань зберігання книжкових                                            
фондів бібліотек Полтавської
області                                                                                І. І. Безпалько
 
Режим роботи:
Понеділок-четвер: 9.00 – 19.00
П’ятниця, неділя: 10.00 – 18.00
Вихідний: субота

Санітарний день: останній понеділок кожного місяця
Наша адреса:
36020 м. Полтава, вул. Небесної Сотні, 17














2009 © ПОУНБ ім. І.П.Котляревського