Відділ краєзнавчої літератури

та бібліографії

Мешко Катерина Яківна

(1910 – 1976)

Біобібліографічний покажчик

Національна свідомість жінки є початком національної свідомості народу.

                                                                                                                      Єлизавета Жук

 Серед учасниць національно-визвольних змагань за незалежність України було чимало жінок-лідерів, яскравих особистостей. Відома правозахисниця Оксана Мешко про себе і про долю своєї родини розповіла у книзі спогадів «Між смертю і життям», але про свою меншу сестру Катерину вона, крім імені, не пише зовсім нічого. Що ж це за таємнича сестра і чому ми про неї знаємо так мало?

Катерина Яківна Мешко народилася у 1910 р. у с. Старі Санжари на Полтавщині у хліборобській, колись козацькій  родині. Родина Катерини постраждала від більшовицького режиму – батька розстріляли як заложника, коли їй було десять років, за невиконання волостю продподатку. Зазнали репресій і інші члени родини. Щоб якось вижити вона переїжджає до Дніпропетровська і починає навчання на робітфаці, працюючи на заводі. У 1937 р. вона переїжджає до Москви і стає студенткою Московського електромеханічного інституту.

У 1941 році Катерина повертається в Україну.  Коли німці захопили Дніпропетровськ вона стала на шлях боротьби з окупантами, вступивши до ОУН. К.Мешко працює інженером з особливих доручень при міській управі м. Дніпропетровська. Як член Крайового Проводу Південно-Східних українських земель веде активну роботу в підпіллі: розповсюджує нелегальну літературу, вербує із середовища української інтелігенції націоналістичні кадри для роботи у підпіллі. Василь Кук (Клим Савур, майбутній головний командир ОУН) згадує: «На початку 1942 року в східних областях України було створено два центри ОУН – Середньо-Східних земель у м. Києві, який очолив Дмитро Мирон, і Південно-Східних земель, який очолив я… Серед видатних керівних осіб ОУН можна назвати Івана Вовчука, Катерину Мешко…».

У 1942 р., після масових арештів у Дніпропетровську, К. Мешко виїздить до м. Ворошиловграда, де очолює обласний провід ОУН під псевдонімом «Верещака», «Пісня», стає заступником Референта пропаганди Крайового Проводу ОУН Південно-Східних українських земель Логуша Омельяна (псевдо «Степанів», «Іванів»). На Донбасі К. Мешко разом з Є. Стаховим виконує завдання Провідника ОУН в Східній Україні по організації мережі підпільних організації ОУН. На Донбасі Омельян Логуш та Катерина Мешко одружилися.

У 1943 році К. Мешко разом з чоловіком за завданням керівництва ОУН-УПА стає співорганізатором Першої конференції Поневолених народів Сходу Європи і Азії, яка стала передвісником Антибільшовитського Блоку народів (АБН). На конференції Катерина Мешко виступила з доповіддю: «Організація і практичні цілі єдиного фронту поневолених народів», де вказала на необхідність створення спеціального комітету, який би координував дії збройних сил усіх поневолених народів і сприяв посиленню діяльності підпільних організацій. Того ж 1943 р. вона переїздить до Волині і очолює мережу Волинсько-Подільского Крайового Проводу ОУН. Згодом стає зв’язковою УПА-Північ.  

Разом з О. Логушем Катерина Мешко очолила в ОУН «Секцію поневолених народів», завданням якої була підготовка національних кадрів для закидання їх у східні республіки СРСР з метою створення там націоналістичних організацій і подальшої спільної боротьби проти гітлерівського та сталінського режимів за побудову системи «незалежних держав кожної нації на своїй етнографічній території».

У 1944 році К. Мешко переїздить до Львова, згодом у Німеччину, а в  1949 р. емігрує до Сполучених Штатів Америки. У США вона брала активну участь у діяльності Української Робітничої Спілки.

Померла Катерина Мешко у 1976 році.

 ЛІТЕРАТУРА ПРО ЖИТТЯ І ДІЯЛЬНІСТЬ

 Граб В. Катерина Мешко. Вона ж – Озерська, вона ж – Верещак // Полтавська Петлюріана : матеріали сьомих Петлюрівських читань, проведених у Полтаві 25 травня 2004 року. – Ч. 6. – Полтава: РІК, 2005. – С. 317 – 320.

***

Чернов А. Мешко Катерина Яківна // Край. – 2008. - № 56. – С. 21 – 22.

Чернов А. Полтавки у боротьбі за незалежність України : Катерина Яківна Мешко // Наше слово. – 2009. - № 3. – С. 4.

***

[Зліва направо: ген. Роман Шухевич (Тарас Чупринка), Н.Н., Катерина Мешко («Верещака»). Фото, мабуть, з Волині, пізня осінь 1943 р.] // Літопис Української Повстанської Армії. – Том 26: Українська Головна Визвольна Рада. – Торонто; Львів: Вид-во Літопис УПА, 2001. – С. 52.

[Фото К. Мешко-Логуш-Верещак, члена УГВР] // Армія Безсмертних : повстанські світлини. – Львів: Вид-во Мс, 2006. – С. 21 – 22.  

Укладач                                                                Л. М. Карпенко 

Редактор                                                              Т. А. Приходько