Восени 2016 р. виповнюється 125 років із часу заснування Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського. Заклад заснований у 1891 році за рішенням Полтавського губернського земського зібрання з ініціативи визначного ученого, професора-грунтознавця В. В. Докучаєва. Основним напрямком його діяльності було визначено як природничо-історичний, що і відбилося у назві новоствореної установи – «Природничо-історичний музей Полтавського губернського земства». Основу колекції закладу склали зразки грунтів, гірських порід та гербарій зібрані експедицією В. В. Докучаєва на території Полтавської губернії в останній чверті ХІХ століття.
Значний вплив на формування музейної колекції та становлення закладу як наукової установи справила передача 1906 р. до його складу зібрання приватного музею К. М. Скаржинської – понад 20 тисяч експонатів та 4 тисячі томів наукової бібліотеки. Впродовж 1894 – 1913 років завдяки зусиллям полковника П. П. Бобровського було сформовано народознавчу колекцію – збірку старожитностей та предметів мистецтва і побуту народів країн Близького Сходу, Ірану, Індії, Індонеії, Китаю, Японії, зібрано колекцію із кількох сотень предметів давньоєгипетського мистецтва. У 1915 р. Полтавська єпархія подарувала музею зібрання старожитностей Полтавського єпархіального давньосховища – унікальну збірку церковної старовини зібраної на теренах історичної Полтавщини.

Первісно музей розташовувався у приміщенні флігеля на подвір’ї Полтавського губернського земства. У 1902 – 1908 рр. за проектом В. Г. Кричевського у Полтаві було збудовано новий земський будинок у мансардному поверсі якого розташувався музей. Із 1920 року будинок повністю було віддано під музейні експозиції та колекції.

Із історією музею пов’язано чимало відомих як у вітчизняній так і світовій науці імен. У різні роки тут працювали біолог М. О. Олеховський (1855 – 1909), етнограф і археолог І. А. Зарецький (1857 – 1936), орнітолог М. І. Гавриленко (1889 – 1971), археолог і мистецвознавець В. М. Щербаківський (1876 – 1957), етнограф і мистецтвознавець Н. Х. Онацький (1875 – 1940), поет М. Г. Філянський (1873 – 1938), етнограф і архітектор К. В. Мощенко (1876 – 1963), археолог М. Я. Рудинський (1887 – 1958). З музеєм тісно співпрацював визначний учений-природознавець, перший президент Всеукраїнської Академії Наук В. І. Вернадський (1863 – 1945).

Перед початком тимчасової німецької окупації Полтави частина експонатів була евакуйована в Уфу та до Тюмені, однак основна їх частина залишилася в місті. Увесь період 1941 – 1943 років заклад працював і виконував свої функції як музейна установа. Працювала експозиція, а науковці таємно від німецької влади здійснювали пошук нових експонатів та поповнення ними фондової збірки. З початком наступу радянських військ та визволення Полтавщини частина музейної колекції була вивезена окупантами до Німеччини, а сама будівля у вересні 1943 р. була підпалена гітлерівцями. Після триденної пожежі залишилися лише стіни унікального будинку та невелика частина зібрання, що знаходилася поза межами основної будівлі або перебувала в евакуації.

Після війни експозиція була відновлена у малопристосованому приміщенні флігеля. Комплектування фондів розпочалося у перші ж дні після визволення Полтави у вересні 1943 р., 20 тисяч експонатів було зібрано на згарищі, організовувалися експедиції по збору матеріалів пов’язаних із нацистською окупацією Полтавщини. Повернулась евакуйована до Уфи та Тюмені частина збірки, поступово було розшукано та повернуто частину вивезених до Німеччини цінностей із музейного зібрання. 1964 року закінчено відбудову основного приміщення музею і відкрито нову експозицію.

Сьогодні фондові збірки нараховують близько 300 тисяч одиниць зберігання. Це колекції полтавської народної вишивки, ткацтва, килимарства, речей культового призначення; археологічні, нумізмантичні, продничі. Серед раритетів колекція давньоєгипетського мистецтва, групи пам’яток античного та східного мистецтва, козацькі старожитності.

Заклад – учасник багатьох міжнародних виставок: у Німеччині, Італії, Болгарії, Російській Федерації, Індії, Австрії, Польщі та ін.

Музей нагороджено Дипломом Міністерства культури України за кращу науково-дослідну та видавничу роботу, одержав першу премію ім. Д. І. Яворницького, учасник та дипломант І Всеукраїнського музейного фестивалю (м. Дніпропетровськ, 2005 р.).

У різні періоди музей носив назви: Природничо-історичний музей Полтавського губернського земства (1891 – 1917), Полтавський музей бувшого губернського земства (1917 – 1920) Центральний Пролетарський музей Полтавщини (1920 – 1927), Полтавський державний музей ім. В. Г. Короленка (1928 – 1930), Полтавський Державний музей (1931 – 1941), Державний обласний історико-краєзнавчий музей (1943 – 1964), Полтавський краєзнавчий музей (з 1964 р.).

Сьогодні музей активно працює. Діє оновлена експозиція, проводяться наукові дослідження маловідомих чи заборонених раніше сторінок історії України та Полтавщини. Ведеться активна видавнича діяльність. За часи незалежності України вийшло кілька десятків видань підготовлених до друку працівниками закладу. Світ побачило дванадцять випусків видання «Звід пам’яток історії та культури України. Полтавська область», присвячених об’єктам культурної спадщини Великобагачанського, Гадяцького, Глобинського, Диканського, Козельщинського, Лохвицького, Новосанжарського, Оржицького, Пирятинського, Решетилівського, Семенівського районів, Комсомольської міської ради, 11 випусків щорічника «Полтавський краєзнавчий музей. Збірник наукових статей» та інші видання.

Працівники відділу краєзнавства Полтавської обласної універсальної наукової бібліотеки імені І. П. Котляревського з нагоди 125-річчя від дня заснування Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського підготували бібліографічний покажчик «Духовна скарбниця національного самоусвідомлення та гідності: Полтавський краєзнавчий музей імені Василя Кричевського».

Його мета – ознайомити сучасного читача із історією створення та сучасними напрямами діяльності Полтавського краєзнавчого музею, розкрити цінність та унікальність його фондів, надати відомості про різнопланову видавничу діяльність музею.