ПОУНБ ім. І. П. Котляревського / І квартал 2015

Шило І. Об’єкти культурної спадщини потребують ремонту, реставрації та захисту від «чорних» археологів / І.Шило // Народна трибуна. – 2015. – 21 січ. (№4). – С. 6.
«На другому пленарному засіданні сорокової сесії Котелевської районної ради шостого скликання затверджено районну Програму охорони та збереження об’єктів культурної спадщини на 2015-2018 роки». Про її основні напрямки і завдання розповів начальник відділу культури і туризму райдержадміністрації Павло Луговий, який, зокрема, зазначив: «Впродовж останніх років фінансування робіт, спрямованих на утримання, ремонт та реставрацію значної кількості об’єктів культурної спадщини, за рахунок коштів районного та сільських бюджетів не здійснювалося. Це призвело до ризику втрати пам’ятками культурної спадщини місцевого значення їх естетичного вигляду та цінності».

вгору

Cавченко В. А був кінотеатр «Алмаз»… / В.Савченко // Полтавська думка-2000. – 2015. – 22 січ. (№ 1053). – С. 4.
До редакції газети «Полтавська думка-2000» надійшов лист від Віри Порфиріївни Савченко, у якому вона розмірковує про теперішню «духовність»: «Маю кілька прикладів нашої «духовності». Ось перший. Особлива гордість Полтави – це архітектурний ансамбль забудови центральної частини міста. 100 років тому по периметру Круглої площі були збудовані величні будівлі, що й досі є прикрасою нашого міста: головпоштамт, міська рада, будинок профспілок, кінотеатр і – кадетський корпус, а потім зенітно-ракетне училище, що було окрасою міста. Сьогодні неможливо дивитись, як за похиленим парканом схована ця «гордість і краса», що руйнується. І до цього немає діла ні міській владі, ні обласній. Другий приклад. Жорстоко й безжалісно змінила адресу дитячо-юнацька бібліотека ім. Панаса Мирного, бо знайшовся багатій з великою торбою грошей і купив право володіти приміщенням бібліотеки. Відтак вона перестала існувати: її книжковий фонд був перенесений, перетасканий, перевезений до обласної бібліотеки, що розташована поруч. Влада ж не стала на захист духовності, а сприяла її руйнації. Іще одне. У новому багатотисячному мікрорайоні Полтави свого часу був збудований чудовий кінотеатр з яскравою назвою «Алмаз». Для відвідувачів, зокрема дітей, були створені майданчики, фонтанчики. Та не довго тим тішилися. Все обнесене парканом, а на місці чудових алей примостилася церква Московського патріархату…».

Березоворудський будинок культури, швидше за все, розберуть на будматеріали / Влас. інформ. // Пирятинські вісті. – 2015. – 23 січ. (№ 4). – С. 3.
«До редакції звернулися жителі села Березова Рудка з наступним запитанням: «Яка доля чекає на приміщення колишнього Березоворудського Будинку культури (Пирятинського району)?». На це питання нам відповів сільський голова Березової Рудки Олександр Оніщенко: «Ця будівля вже протягом тривалого часу перебуває в аварійному стані. Враховуючи нелегкі часи, які сьогодні переживає як держава, так і громади зокрема, кошти на його реконструкцію навряд чи знайдуться. Отже, найбільш вірогідно, що ця будівля буде просто розібрана».

Кудря С. Допоможіть відкрити «багатостраждальний Будинок культури» / С.Кудря // Вісті. – 2015. – 13 лют. (№7). – С. 2.
До редакції «Вістей» надійшов лист від голови Чорноглазівської первинної ветеранської організації (Полтавський район) І.М.Мирончука, який порушує питання ремонту клубу в Чорноглазівці: «Ми, ветерани праці, діти війни, учасники війни, молодь просимо довести до ладу та нарешті відкрити в Чорноглазівці наш «багатостраждальний Будинок культури». Скільки ми, ветерани, можемо чекати, а чекати вже немає коли. Ні ми, ні молодь зараз не маємо місця, де б могли збиратися, спілкуватися, організовувати гуртки, та й просто подивитися одне одному в вічі. Сподівався, що в цьому році винесуть на розгляд сесії, але в сесійних питаннях знову не знайшов. Тому доводиться ще раз нагадувати, що ми живі і, як і вчора, нам дуже хочеться, щоб у нашій сільраді, в яку входить сім сіл, запрацював Будинок культури… Особливо просимо Вас, пане Василю Степенко, нам здається, що тільки Ви можете допомогти вирішити цю довготривалу проблему, адже знаємо Вас як людину слова…». Начальник відділу культури й туризму РДА Леонід Тягнирядно повідомив, що «сьогодні всі питання щодо місцевих закладів культури вирішуються сільськими радами. Відділ культури й туризму може лише надавати методичну й практичну допомогу в організації концертної діяльності. Чорноглазівський сільський голова Олександр Іщенко підтвердив «Вістям», що проблема з закладом культури в селі справді болюча й затяглася не на один рік. Сільський голова розповів, що у 2010 році у приміщення клубу провели опалення, відновили освітлення, витративши тоді понад 40 тисяч гривень. Два роки тому в Будинку культури зробили частковий ремонт фойє, зокрема, відремонтували стелю, замінили вікна на пластикові, вклавши в роботи понад 50 тисяч гривень. Тобто, по можливості, сільська рада намагається відновити Будинок культури. На жаль, констатує Олександр Іщенко, своїх коштів у сільській раді для завершення робіт у приміщенні недостатньо, з районного бюджету поки допомоги не отримували. Сільський голова сподівається, що ситуація зміниться, коли сільські заклади культури переведуть на баланс району, поки ж свята в Чорноглазівці проходять у приміщенні місцевої школи, а дискотека для молоді – в приміщенні відремонтованого фойє Чорноглазівського сільського Будинку культури».

вгору

Музейна справа. Охорона пам’яток

Франчук М. Чи постане Григорій Сковорода в Чорнухах на повен зріст? / М.Франчук // Події та коментарі. – 2015. – 30 січ. (№ 4). – С. 8.
«… Усього 8 років лишається до знаменної дати – 300-ліття Григорія Сковороди… На своїй малій батьківщині Григорій Савич увіковічнений у погрудді. І вже давно час йому постати на рідній землі на повен зріст… Чорнухинські громадські активісти – четверо Микол: Кривчун, Лисенко, Соляник і Булда – створили благодійний фонд «Батьківщина Григорія Сковороди», щоб досліджувати та пропагувати життєві принципи і творчу спадщину видатного земляка. Перенести ідею спорудження пам’ятника великому філософу на граніт доручили молодому київському скульптору Віталію Андріанову. У 2013 році ініціатори цього проекту зустрілися (з автором).., щоб оглянути макет у гіпсовому варіанті висотою 2,5 метри… І на сьогодні половина роботи зроблена, вже завезли граніт для пам’ятника. Справа лише за грошима. Голова благодійного фонду «Батьківщина Григорія Сковороди» Микола Кривчун звертався до голови обласної ради Петра Ворони з проханням профінансувати спорудження пам’ятника філософу з обласного бюджету. Очільник області пообіцяв розглянути це питання на сесії і виділити кошти з Програми увічнення пам’яті видатних земляків. Але, як відомо, Петро Ворона функції голови обласної ради виконував лише пів-року, після чого вирушив у зону АТО. Після розмови з заступником голови облдержадміністрації Романом Товстим під час його виїзного прийому громадян у Чорнухинському районі Микола Кривчун надіслав до управління культури облдержадміністрації листа з проханням розглянути можливість фінансування спорудження пам’ятника Григорію Сковороді у Чорнухах. Але у відповідь отримав відмову, оскільки зараз чималі кошти виділили на реекспозицію Чорнухинського літературно-меморіального музею. І встановлювати новий пам’ятник при наявному погрудді, на їхню думку, недоцільно. Тому громадські активісти в різних виданнях звернулися до шанувальників творчої спадщини Сковороди з проханням долучитися до великої справи і допомогти у зборі коштів… (реквізити для перерахування коштів надані у статті)».

Березоворудський народний історико-краєзнавчий музей та його унікальні експонати опинилися під загрозою знищення / Влас. інформ. // Події та коментарі. – 2015. – 6 лют. (№ 5). – С. 2.
«Музей, що знаходиться у селі Березова Рудка Пирятинського району, 20 січня відключили від опалення. Відключити приміщення від теплопостачання директор місцевого технікуму, Василь Краснюк, який несе пряму відповідальність за збереження музею та його експонатів, уже давно й неодноразово погрожував завідувачці музею. Він аргументував це «шаленою» кількістю витрат на електроенергію».

вгору

У Кадетському корпусі зникає дах / Влас. інформ. // Вечірня Полтава. – 2015. – 4 берез. (№9). – С. 4.
За інформацією інтернет-видання «Полтавщина» «у даху будівлі Кадетського корпусу з’явилася величезна дірка, бо хтось зриває з нього металеві пластини. Очевидці кажуть, що цей процес почався близько місяця тому. Три роки тому цей дах перекривали рятувальники. Кадетський корпус давно ніхто не охороняє. Судячи з усього, полтавську міську та обласну владу архітектурна пам’ятка хвилює тільки на словах, оскільки протягом останніх років ніхто навіть не спромігся встановити тут охорону та перекрити до будівлі доступ. Мовчать також і про заплановану консервацію Кадетського корпусу, що торік улітку могла б коштувати 18 мільйонів гривень! Були різні пропозиції щодо порятунку споруди і з вуст народу. Насамперед, потрібно зробити відливи, щоб дощова і снігова вода не потрапляла на стіни й не руйнувала цегли (у тих місцях, де пошкоджене водовідведення, це особливо помітно). Для цього не потрібні великі кошти – потрібне тільки бажання влади…».

«Минулорічне вшанування 200-ліття від дня народження Великого Кобзаря відбулося з таким розмахом, у таких масштабах, при такій кількості народу, з таким пафосом, яких ще не знали в Україні… У проведенні різноманітних шевченківських ювілейних заходів і акцій в Україні Полтава традиційно була серед активних шанувальників Великого Кобзаря. Було зроблено дуже багато, але ще не все. Ми хочемо привернути увагу до однієї важливої справи, яку конче треба зробити з нагоди Шевченкового 200-ліття. Її суть така. Зазвичай у дні визначних історичних подій, що пов’язані не тільки із життям Великого Кобзаря, але і з життям своєї держави, українці приходять до його пам’ятників. У Полтаві пам’ятник Шевченкові був урочисто відкритий 12 березня 1926 року в парку перед будинком Центрального пролетарського музею Полтавщини (так тоді називався Краєзнавчий музей). Пам’ятник спроектував відомий український скульптор, режисер, драматург, що народився на Полтавщині, Іван Кавалерідзе. Він споруджений із залізобетону, нового для того часу матеріалу. П’єдестал пам’ятника — пірамідальне асиметричне нагромадження площин і об’ємів, на вершині якого знаходиться бюст поета. Полтавський пам’ятник Тарасові Шевченку створений Кавалерідзе нестандартно, нетрадиційно, з використанням прийомів конструктивізму і кубізму. Якби він був зроблений із природного каменю, то його оригінальність зайвий раз привертала б до себе увагу всіх гостей Полтави. Але ж матеріал пам’ятника — залізобетон — знецінив оригінальність його конструкції. Він недовговічний і уже почав руйнуватись в умовах відкритого природного середовища. В останні десятиліття пірамідальне асиметричне нагромадження площин і об’ємів п’єдесталу пам’ятника уже не може «замаскувати» його тріщин. Їх доводиться ліквідовувати регулярно. А минулого року тріщини не встигли заштукатурити до ювілейної дати, то внизу п’єдесталу їх довелось маскувати вінками і гірляндами, покладеними до пам’ятника. Після ювілейних урочистостей з настанням літньої погоди був розпочатий черговий ремонт пам’ятника. У якому стані він був уже у червні 2014 року, видно на фотографії, яку зробив Богуслав Новіков. Раніше такий вигляд пам’ятника, як на картинці (оповитий ремонтно-будівельним риштуванням), можна було бачити хоча б раз на кілька років. Тепер частіше. Після закінчення останнього ремонту ще не минуло і року, а на фундаменті пам’ятника уже почали знову з’являтися тріщини. Зберегти форму, цілісність і монолітність 90-літньої залізобетонної споруди ніяким сучасним поверхневим бетонуванням не можна. А що робити, щоб зупинити руйнування унікального монумента? Єдиний шлях — здійснити повну реставрацію пам’ятника, виготовивши всі його деталі із природного сірого каменю, поклади якого є на Полтавщині. При цьому форма і розмір усіх елементів пам’ятника мають бути такими, як вони були передбачені Іваном Кавалерідзе. А де взяти гроші на таку роботу? Ні у державному, ні у місцевому бюджеті їх нема і не буде. Необхідні кошти треба зібрати із пожертвувань тих громадян, що шанують Великого Кобзаря, своє місто, свою державу. Доцільно, щоб увесь комплекс організаційних робіт щодо здійснення капітальної реставрації пам’ятника Шевченку узяв на себе Полтавський осередок «Просвіти». Капітальна реставрація пам’ятника буде знаком великої шани і поваги не тільки до Великого Кобзаря, але і подяки автору Іванові Кавалерідзе. Крім капітальної реставрації пам’ятника Шевченкові, в Полтаві доцільно зробити ще одну добру справу — продовжити прадідівську традицію вшановувати пам’ятні події і дати саджанням дерев. Наше місто уже гордиться тим, що має природний пам’ятник Шевченкові — дуб, посаджений 18 травня 1861 року (знаходиться на території парку аграрного коледжу). У минулому році в багатьох місцях Полтавщини уже були посаджені дерева на ознаменування Шевченкового 200-ліття. Цю традицію треба розширити і, окрім поодиноких дерев, посадити ще й цілі Шевченківські гаї. Зрозуміло, що коштів на такі роботи у бюджетах владних органів також не знайдеться. Але для реалізації цієї пропозиції достатньо, щоб влада лише знайшла на околицях міста хоча б ділянку (площею гектарів з 5) і віддала її для створення Шевченківського гаю на громадських засадах. Я впевнений, що в Полтаві є небайдужі люди, які знайдуть і час, і кошти, щоб посадити своє дерево у Шевченківському гаю уже цієї весни. Немає принципового значення, якщо на перших порах роботи щодо створення Шевченківського гаю носитимуть трохи стихійний характер. Важливо їх розпочати, а громада Полтави подбає про їхній подальший розвиток. Згодом у цьому гаю зможуть саджати на пам’ять свої деревця і гості Полтави. Отож якщо полтавська влада шанує Великого Кобзаря, то вона повинна без зволікань знайти місце для створення Шевченківського гаю на громадських засадах на околиці Полтави (бажано б у Київському районі)».