ПОУНБ ім. І. П. Котляревського / ІІ квартал 2015

Загальні питання
Музейна справа. Охорона пам’яток

Загальні питання
Юрченко П. Кроти: великі проблеми жителів малого села / П.Юрченко, М.Світличний // Пирятинські вісті. – 2015. – 3 квіт. (№14). – С. 4.
«Село Кроти – нині одне з найменших на Пирятинщині. Як повідомив голова Давидівської сільської ради Михайло Литвиненко, нині там проживає 121 особа, більшість – люди похилого віку». Від їх імені жителі села П.Юрченко та М.Світличний надіслали листа до редакції газети «Пирятинські вісті», в якому, зокрема, зазначили, що у Кротах фактично не працює сільський клуб. «Ситуацію стосовно роботи сільського закладу культури прокоментувала начальник відділу культури, туризму та архіву Пирятинської РДА Лідія Прокопенко. Вона повідомила, що клубний працівник та бібліотекар у селі є, кожен із них працює на 0,25 ставки. Тому відкриваються ці заклади рідко, в основному, за потреби. Клуб, зокрема, працює у ті дні, коли у ньому проводять концерти, День села…».

вгору

Музейна справа. Охорона пам’яток

Передерій Л. Мазепа знову «відпочиватиме» в Києві, а на вході до сесійної зали міськради можуть поставити психіатра / Л.Передерій // Вечірня Полтава. – 2015. – 29 квіт. (№17). – С. 2.
У Полтаві відбулася 49-та сесія шостого скликання Полтавської міської ради. Одним із питань, яке розглядалося на сесії, було питання про встановлення у Полтаві пам’ятника Івану Мазепі. «У сесійній залі були помічені народний депутат України 3-6 скликань Верховної Ради Микола Кульчинський та керівник ГО «Останній бастіон» Геннадій Сікалов. Екс-нардеп і голова Полтавського товариства «Просвіта» — давній натхненник ушанування в Полтаві пам’яті одіозного керманича Мазепи. А Геннадій Сікалов, за його ж словами, свого часу передав на створення пам’ятника гетьману третину необхідних коштів. Обоє активістів та ще частина присутніх у сесійній залі людей прийшли, щоб нагадати міській владі про долю пам’ятника, який уже кілька років не можуть установити в Полтаві. Відомо, що потужний монумент — а на нього гроші збирали всім миром — досі припадає пилом на задвірках художнього комбінату в Києві. Ще 2011 року на одязі бронзового Мазепи відкрутили гудзика. Так у вирі забуття може розчинитися й сам пам’ятник, на створення якого витратили близько мільйона гривень. Отже, депутат міської ради Олександр Артеменко запропонував повернутися під час сесії до питання про встановлення в Полтаві пам’ятника Івану Мазепі. Він зачитав звернення за підписом очільників обласної ради та облдержадміністрації щодо його актуальності. І нагадав, що встановлення монумента було погоджено на підставі Указу Президента України від 9 жовтня 2007 року «Про відзначення 300-річчя подій, пов’язаних з воєнно-політичним виступом гетьмана України Івана Мазепи та укладенням українсько-шведського союзу». Звичайно, за ці вісім років в Україні змінилося кілька президентів та урядів, однак названого указу ніхто не відміняв. А на пам’ятник Мазепі загалом було зібрано 1 млн. 330 тис. гривень. Олександр Артеменко аргументував: «У квітні виповнюється рік від початку гібридної війни, яку розв’язала Російська Федерація проти України (…) Тому зараз встановлення пам’ятника повсталому проти російського царизму українському гетьману постає особливо гостро». Реакція міського голови Олександра Мамая була передбачуваною. Він, здається, від самого приходу до міської ради вважає вшанування Мазепи передчасним — так само, як і повалення пам’ятника Леніну. Тому переклав цей клопіт на плечі громадськості: «Якщо ви вже так хочете його (пам’ятник Мазепі. — Авт.) поставити і якщо для цього не вистачає коштів, то зберіться поза міською радою, прийміть рішення, де ви візьмете ці гроші, назбирайте коштів, заберіть пам’ятник, привезіть його в Полтаву, а потім будемо ставити… Артеменка призначаю головним». За внесення питання до порядку денного проголосувало тільки восьмеро депутатів. Решту обранців розлючені представники громадськості «охрестили» сепаратистами. Отже, Івану Мазепі, який, до речі, вже майже 20 років «вшанований» на українській національній валюті, й цього разу дорогу в Полтаву закрили. Мамай сказав коронну фразу: «Коли я ходив у школу, Петро І бив шведів під Полтавою». Геннадій Сікалов намагався привернути увагу: «Ми даємо на встановлення пам’ятника 400 тисяч гривень, щоб ви не маніпулювали депутатами». Хтозна, чи його почули...».

вгору

Розсоха Л. Знайти пам’ятник лікареві Трохимовському / Л.Розсоха // Прапор перемоги. – 2015. – 1 трав. (№18). – С. 7.
Заступник директора з наукової роботи Миргородського краєзнавчого музею, заслужений працівник культури України Людмила Розсоха у своїй статті розповідає про одного з найвідоміших лікарів Миргородщини XVIII-XIX століть Михайла Трохимовського. Зокрема, цікавиться, що ж сталося з пам’ятником лікареві Трохимовському? «Сьогодні жодних його слідів у Трудолюбі (Миргородській район) не знайдено. Але це не значить, що його немає. Власне, його ніхто ще й не шукав. Цілком можливо, що В.Я.Ломиковскький, заможній дідич, виготовив його з граніту, як і згодом пам’ятник І.Р.Мартосові. У такому разі він міг зберегтися й досі. Траплялися випадки, що за економічно тяжких часів жителі брали із цвинтарів старі недоглянуті «нічиї» надгробки для підмурівків при спорудженні нових хат чи будинків… Та й історія з пам’ятником Мартосу, за аналогією, дає підстави сподіватися, що пам’ятник Трохимовському нікуди не зник із Трудолюба, а й досі лежить десь у основі фундаменту якоїсь старої хати чи в двохсотлітньому намулі колишнього панського ставка. Знаючи завзяття й небайдужість місцевих учителів-істориків і учнів – юних краєзнавців, хочу порадити їм ретельно обстежити територію в яру, під горою, на якій була садиба і цвинтар Ломиковських. Принаймні, усім нам не слід утрачати надій на віднайдення ще одного артефакту, цінного для історії краю».

вгору

Корнєва В. Пам’ятник Івану Мазепі, або Тест на патріотизм / В.Корнєва // Зоря Полтавщини. – 2015. – 15 трав. (№62-64). – С. 16.
«Новостворений оргкомітет зі встановлення пам’ятника Івану Мазепі в Полтаві запросив журналістів на прес-конференцію в ОКІА «Новини Полтавщини»... Очільник оргкомітету, голова обласного осередку Всеукраїнського товариства «Просвіта» ім. Т.Г.Шевченка, народний депутат попередніх скликань Микола Кульчинський нагадав багатостраждальну історію пам’ятника Івану Мазепі, який міг би височіти на Соборному майдані в Полтаві вже шість років, натомість і понині залишається у Київському творчо-виробничому комбінаті «Художник». Пам’ятник видатному борцеві за нашу національну свободу та українську державність є мрією багатьох тисяч патріотів, тож кошти на нього жертвували активно – всього було зібрано близько 1 мільйона 390 тисяч гривень. Це на 375 тисяч гривень менше, аніж складає загальна кошторисна вартість усіх передбачених робіт. Пожертви від громадян перестали надходити після того, як пам’ятник не було встановлено в Полтаві в обіцяному 2009 році. Тодішня й міська, й обласна влада не тільки відмовилася дослухатися до голосу патріотів, а й проігнорувала відповідний Указ Президента України, виділені ж Урядом кошти на пам’ятник депутати обласної ради повернули до Держбюджету. Наразі ситуація для відновлення історичної справедливості набагато сприятливіша, оскільки обласна влада всіляко підтримує ініціативу оргкомітету. Перешкоджає ж завершити справу спротив Полтавської міської ради на чолі з міським головою Олександром Мамаєм. Представник Ради майдану Полтавщини Іван Минак наголосив, що нині, коли наші бійці воюють проти російсько-терористичних військ на Донбасі, встановлення пам’ятника видатному гетьману в Полтаві має стати істотним ударом по російській пропаганді, для якої Мазепа-державотворець залишається ворогом номер один. Іван Минак також зазначив, що наразі оргкомітет намагається посилити громадський тиск на міську владу, яка відмовляється виділити земельну ділянку для встановлення пам’ятника на Соборному майдані. Свою позицію журналістам аргументували й інші члени оргкомітету, зокрема депутат Полтавської міськради Олександр Артеменко та представник Руху добровольців «Простір свободи» Євген Янкевич. Підсумовуючи прес-конференцію, її учасники наголосили, що мають намір звертатися до всіх, хто свого часу голосував у обласній раді проти встановлення пам’ятника Івану Мазепі в Полтаві та відмовився від передбачених державних коштів, щоб передусім саме вони внесли пожертви на погашення заборгованості перед творчо-виробничим комбінатом «Художник», архітектором та скульптором за виготовлення пам’ятника. Йдеться про вже згадувані забраклі 375 тисяч гривень. Чи вдасться перемогти «п’яту колону» в Полтаві, яка виявляє таку сумну злагодженість думок із одіозним міністром іноземних справ РФ Сергієм Лавровим, а він категорично проти встановлення пам’ятника Мазепі, буде зрозуміло вже 14 жовтня, на свято Покрови, в яке скульптурний образ великого гетьмана має нарешті постати у місті своєї великої жертви заради Української держави. Із запізненням на 6 років і кілька століть».

вгору

Артеменко Л. Скарби зачиненого музею / Л.Артеменко // Кременчуцький телеграфЪ. – 2015. – 21 трав. (№21). – С. 8.
18 травня у Кременчуцькому краєзнавчому музеї відзначали Міжнародний день музеїв. Того дня у Музеї зібралися працівники культури та її шанувальники, щоб відзначити професійне свято, але «одна сумна відмінність у цьому святі була, вона повторюється вже сьомий рік поспіль – сьомий День музеїв кременчуцькі професіонали відзначають у зачиненому для відвідувачів музеї. Наприкінці 2008 року краєзнавчий музей почали капітально ремонтувати. Відтоді капітальний ремонт став перманентним, він не закінчився і досі. Починав його міський голова пан Глухов. Наступний міський голова – пан Бабаєв – на виборах обіцяв за рік завершити ремонт, та не завершив його і за чотири роки. У 2014-му ремонт практично не відбувався, у 2015-му він теж не ведеться – кошти на ремонт музею навіть не закладені до міського бюджету. Тож коли завершаться роботи та музей відкриють для відвідувачів, наразі невідомо».

вгору

Артеменко Л. «Ми з дівчатами скидаємось і купуємо спирт…»: директор музею розповідає, як рятують експонати / Л.Артеменко // Кременчуцький телеграфЪ. – 2015. – 21 трав. (№21). – С. 9.
«ТелеграфЪ» поспілкувався з Аллою Гайшинською – директором Кременчуцького краєзнавчого музею, вже вісім років зачиненого для відвідувачів». Пані Алла розповіла, що вона і працівники музею сподіваються, що дочекаються відкриття Музею, «хоча, звісно розуміємо, що ані цього, ані наступного року нову експозицію не відкриємо. Мріємо, щоб хоча би закінчився ремонт музейних приміщень. Дуже сподіваємося, що на цей процес якось вплине визначна «кругла» дата – у 2016-му році виповниться рівно 50 років відтоді, як вийшла Постанова Ради Міністрів УРСР про відновлення роботи Кременчуцького краєзнавчого музею… Я хочу, щоб у Кременчуці був музей, який віддзеркалював би вічність, а не лише сьогодення… Найважча проблема, з якою стикається колектив музею – пліснява. Це наш постійний кошмар. У музейному сховищі є пліснява, і поки там не зроблять нормальну гідроізоляцію, пліснява нікуди не зникне. Це дуже небезпечно для експонатів. Якщо пліснява з’їсть папір, його вже не відновиш. Вона знищує гербарії, тканини, опудала звірів. Дуже важко весь час це контролювати. Ми скидаємось грошима, купуємо спирт в аптеці і витираємо плісняву… Якби ж хоч вентиляція працювала нормально. Вентиляцію у підвалі ми маємо, але також маємо ліміти на використання електроенергії, тож і тут треба економити. Гідроізоляція сховища була передбачена у капітальному ремонті, та її навіть не починали. У підвалі ще не працювали, там лише поміняли опалення. Усі експонати (сховища) у зоні ризику. Тому ми весь час, коло за колом, перевіряємо експонати, виносимо на внутрішнє подвір’я, переглядаємо з лупами, чи не з’явився десь грибок. Кременчук багато втрачає від того, що вісім років краєзнавчий музей зачинений. Вже виросло ціле покоління дітей-школярів, які жодного разу не були в музеї».

вгору