КРИТИЧНІ ЗАУВАЖЕННЯ, ПОБАЖАННЯ ТА ПРОПОЗИЦІЇ,
ВИСЛОВЛЕНІ В ПРЕСІ НА АДРЕСУ ОРГАНІВ І УСТАНОВ
КУЛЬТУРИ ТА МИСТЕЦТВА ПОЛТАВЩИНИ
(за ІІІ квартал 2011 року)

Загальні питання

Палац культури «КрАЗ» може піти з молотка / Telegraf.in.ua // Кременчуцький ТелеграфЪ. – Кременчук, 2011. – 28 лип. – С. 2.
«Будівля Палацу культури «КрАЗ» знаходиться під заставою. Про це повідомив мер Олег Бабаєв. Він каже, що її, разом з іншим майном, років 5 тому автозавод, аби отримати кредит, заставив у банку. Мер каже: «Завод повинен повернути банку певну суму». Яку саме, він ще не знає – це збираються уточнити, аби можна було вивільнити будівлю з-під залогу. Нагадаємо, що міська влада пропонувала взяти палац «КрАЗ» на баланс міста, зробити там ремонт і переселити в нього будинок дитячо-юнацької творчості. А вільне приміщення натомість віддати іншій держустанові на кшталт суду».

Клуб не опалюється, для музею села немає місця / Л.Передерій // Полтавський вісник. – Полтава, 2010. – 29 лип. – С. 5.
«До редакції газети звернулися жителі села Абазівка Полтавського району. Нарікають, що в сільському Будинку культури, поштовому відділенні, бібліотеці взимку вже кілька років немає опалення... Про бібліотеку ще сказали, що крізь діру в її стелі просвічує дах… Ентузіасти не втрачають надії, що до них дослухається сільське керівництво. Адже вони думають не лише про сьогодення, а й про майбутнє Абазівки. Приміром, не один рік виношують чудову ідею відродити музей рідного села. Такий колись був, проте в 1960-х роках його чомусь закрили, багато матеріалу втрачено. Зусиллями Миколи Дорошенка, Олександра Лукоминського та інших нинішніх і колишніх абазівців було зібрано чималу музейну колекцію. Не вистачає тільки приміщення для музею. Микола Дорошенко вважає, що, за бажання, його можна знайти… Сільський голова Ольга Половенко пояснила: «Я не можу сказати, що Будинок культури й бібліотека взимку не опалюються. Там стоять електричні опалювальні прилади «Уфо». Якщо треба, їх вмикають. Будинок культури – це не той заклад, який треба постійно прогрівати до 24 градусів. Нині йдеться про підведення до будівлі водопостачання. Гроші виділені. Коли проведемо воду, можна буде подумати й про опалення. Раніше централізована опалювальна система працювала від дільничної лікарні, потім від школи. Три роки, як її відключили. Це було ще за попереднього сільського голови, а я працюю на цій посаді з грудня минулого року»… Не зростається поки що і з сільським музеєм. З однієї причини – немає вільного приміщення. Утім, для Абазівки це, може, останній шанс зберегти втрачену пам’ять, бо нові покоління сільських жителів, серед яких багато приїжджих, у майбутньому навряд чи турбуватимуться про створення музею».

Вандали вже втретє спаплюжили кольорові постери із зображеннями творів народного гончарства / С.Пругло // Вечірня Полтава, 2011. – 10 серп. – С. 5.
«В Опішні Полтавської області Зіньківського району невідомі зловмисники за період з 23 червня по 30 липня вже втретє понівечили кольорові постери із зображеннями унікальних творів народного гончарства різних регіонів України, встановлені на центральних вулицях Національним музеєм-заповідником українського гончарства для популяризації селища як столиці українського гончарства, заохочення населення країни до відвідування місцевих об’єктів культури, освіти й туризму національного значення, розвитку туристичної інфраструктури Опішні. Першого разу невідомі вандали викрали постери на вулиці Партизанській – неподалік від самого музею. Згодом хулігани здійснили ще два злочинні акти на центральній вулиці Жовтневій, один із них – поблизу відділу міліції. За даним фактом керівництво музею-заповідника звернулося до правоохоронних органів з проханням припинити хуліганські дії, спрямовані на навмисне пошкодження майна музею-заповідника та встановити причетних до цього осіб. Водночас дивує, як можна жити в селищі й не пошановувати досягнень своїх земляків. Адже лише завдячуючи багатьом поколінням талановитих гончарів та їхнім творам Опішня знана в усьому світі, а опішнянська кераміка стала своєрідним етнічним символом України».

Вісті з Гурбинець / О.Бондаренко // Пирятинські вісті. – Пирятин, 2011. – 12 серп. – С. 4.
«В аварійному стані перебуває сільський клуб у Гурбинцях. Як повідомила завідуюча сільським закладом культури Олена Загайська, сільська рада обіцяла зробити хоча б ремонт даху, але все це – поки що тільки на словах. На другому поверсі у клубі знаходиться бібліотека, яка налічує 8 тисяч примірників та має 180 читачів. 300 гривень на півроку виділено сільською радою на підписку періодики. Проте саме приміщення – у жахливому стані».

«Мазепа Фесту» підрізали крила, однак він обіцяє злетіти / О.Задорожна // Полтавський вісник. – Полтава, 2011. – 2 верес. – С. 20
«Цьогорічний «Мазепа Фест» таки відбудеться, щоправда, без традиційних і найбільш очікуваних рок-днів… Від рок-днів відмовилися через нестачу коштів, а також не в останню чергу через те, що організаторам доводилося буквально відвойовувати проведення фестивалю у попередні і навіть нинішній роки. Останньою краплею цьогоріч стала відмова мерії Полтави дозволити проведення заходу у червні. Як пояснив режисер дійства Сергій Архипчук, можна було б влаштувати фестиваль улітку, але тоді не варто було розраховувати на публіку. Головний сегмент відвідувачів – студентство, яке влітку роз’їжджається по домівках та на відпочинок. На жаль, дехто досі вбачає у фестивалі політичну жилку, яка, можливо, й була визначальною під час його заснування. Однак кілька років поспіль дійство живе фактично відокремлено від будь-яких партій, хоча меценати здебільшого представляють окремі політичні сили. Патріотичний ухил дійства логічний, адже за яку ще державу можуть уболівати шанувальники драйвової української музики? У кращі часи в історії фесту були навіть роки державної підтримки й патронату Міністерства культури. Нині охочих фінансувати фестиваль небагато. Нарікає Сергій Архипчук і на тотальну пасивність учасників та глядачів, ніби громаді свято музики і не потрібне. Лише кілька полтавських гуртів, зокрема, «Трансформер», «Бавовна», «Арахнофобія» надали посильну допомогу, в тому числі під час відбіркових прослуховувань. Режисер фестивалю з гіркотою каже: «Усі говорять про любов до фестивалю, але мало хто готовий довести її конкретними справами». Як приклад того, як можна було б об’єднати зусилля, він називає невеликі міста Бердянськ та Долина, де ініціативні групи пліч-о-пліч із владою шукають способи та засоби для проведення фестивалів. А на Полтавщині плідну співпрацю влади з громадою цього року продемонстрували на дводенному «Вйо, Кобеляки». Навряд чи скасування рок-днів додасть фестивалю авторитету, адже камерна обстановка кінопоказів та бардівських співів зможе об’єднати відносно невелику частину небайдужих до української культури. Незмінним лишилося гасло – «Вільний вхід для вільних людей», – тож на фестиваль пускатимуть безкоштовно. Однак частина «вільних людей» має потребу вихлюпнути енергію просто неба. Певно, чимало з них залишиться за стінами ОЦЕВУМу, а, отже, без «Мазепа Фесту».

вгору

Музейна справа. Охорона пам’яток

Наполеон, Щербицкий, Бабаев и другие… / В.Потоцкая // Кремінь. – Кременчук, 2011. – 11 серп. – С. 4.
«Кременчугская власть не меняется. Каждый новый лидер стремится оставить после себя вечную память потомкам, желательно, в виде грандиозного монумента или памятника. Вот и Олег Мейданович Бабаев, новый мэр города, не удержался от честолюбивого намерения: в Кременчуге будет построено не что-нибудь примитивное, типа супер-маркета, или особнячка для «новых украинцев», а… целая Арка!.. Наша кременчугская власть тоже не только лыком шита. Взяла – и выделила из «свободного остатка городского бюджета» (т.е. из карманов «пересічних» налогоплательщиков) 1 миллион 300 тысяч гривень на возведение нашей собственной арки в Городском саду… Конечно, не такой монументальной, как зазнайке Константину, не такой роскошной, как коротышке Бонапарту, но память о тандеме «Бабаев-Погребной» у кременчугской территориальной громады останется… А чтобы строить арку никто не мешал, власть решила сначала Городской сад ограждением обнести. Уже и работа закипела! Об этом сообщил Андрей Луцик, начальник управления капитального строительства, напомнив сумму, которую власть умыкнула из экологического фонда – 600 тыс. грн. 00 коп. Да, чуть не забыл! «Вместе с проектом». А вот устанавливать арку в этом году, или нет, в Белом доме на площади Победы еще не определились. Это только… предыдущие мэры на строительство виртуального моста через Днепр городские деньги годами транжирили. Арка – это как раз тот самый объект, который имеет «политическое значение»… Так что построят арку только тогда, когда это будет политически целесообразно. Главное, что деньги на нее выделены. А с деньгами, как говорил Володя Шарапов-Сидоренко, и умереть не страшно».

Місце, де встановлюватимуть пам’ятник Раїсі Кириченко, перетворюють на туалет / В.Зайченко // Коло. – Полтава, 2011. – 1-7 верес. – С. 5.
«У Полтаві знову збирають кошти на пам’ятник народній артистці України Раїсі Кириченко. Тих 70-ти тисяч, що вже назбирали, все одно не вистачає… Нагадуємо, ще з 2005 року Микола Ляпаненко, генеральний директор ОДТРК «Лтава», почав втілювати в життя проект установлення пам’ятника співачці Раїсі Кириченко. Пам’ятник буде виготовлений із бронзи. Скульптор – Микола Цись, архітектор – Юрій Олійник. Установлять його на подвір’ї ОДТРК «Лтава». Для цього потрібно буде частково перебудувати двір – змістити паркан та облаштувати територію. Зараз під парканом, на місці якого стоятиме пам’ятник, – стійкий запах туалету. Причому, на асфальті явно видно сліди того, що сюди регулярно ходять справляти нужду. Це є великою проблемою, підтвердив і Микола Ляпаненко. Поряд розташований нічний клуб. Микола Іванович говорить: «У нічному клубі, що поряд, є туалет лише з однією кабінкою. Відвідувачі стоять у черзі, а хто не хоче стояти, ходить у туалет прямо на сходи». І дійсно, відвідувачі кафе розповіли журналісту, що проблема з туалетами в клубі є. А Микола Ляпаненко висловив думку, як проблему треба вирішувати: «Потрібно або переробити там туалет, або закрити цей клуб». До речі міська влада минулої каденції намагалася закрити цей нічний заклад. На нього нібито було багато нарікань від мешканців сусідніх будинків через шум та бійки, що там бувають. Клуб не закрили, його власники заперечували інформацію про порушення порядку їх клієнтами… Дата встановлення пам’ятника Раїсі Кириченко поки що невідома. Адже самого пам’ятника ще немає. Був створений спеціальний благодійний фонд «Чураївна». На зібрані кошти ведуться роботи з підготовки до встановлення пам’ятника. Микола Ляпаненко, який є ще й головою благодійного фонду «Чураївна», розповідає: «За кілька років вдалося назбирати 70 тисяч гривень. Це народні гроші. Витрачені вони на проект та макет пам’ятника, архітектурні дозволи та висновки художньої ради, на кошторис. Термін дії дозволу на проведення робіт, виданого міською радою, – два роки. Рік витрачений на збір дозволів та документації, виготовлення макету та проекту. Зараз потрібно назбирати кошти, яких не вистачає. Ще потрібно один мільйон двісті тисяч гривень». Гроші будуть збирати за допомогою ЗМІ та благодійних концертів. У друкованих ЗМІ розмістять реквізити, на які можна надсилати кошти. По телебаченню проведуть телемарафон, у якому показуватимуть людей, які надали кошти, що спонукатиме й інших долучитися до цієї справи. 8 жовтня проведуть благодійний концерт, на якому буде також організований збір коштів. Раїса Кириченко – народна артистка УРСР, повний кавалер ордену Княгині Ольги, Герой України, лауреат Національної премії імені Т.Г.Шевченка. Як зазначив Микола Ляпаненко, хто, як не вона, заслуговує на вшанування у своєму рідному місті: «Мені вже навіть кілька іноземних посадових осіб дорікали тим, що ми досі не маємо в Полтаві пам’ятника цієї видатної співачки, яку знають не тільки в Україні, а й за її межами».

Пам’ятник Раїсі Кириченко буде, але коли?.. / В.Сулименко // Полтавський вісник. – Полтава, 2011. – 2 верес. – С. 5.
«Акція зі встановлення пам’ятника в Полтаві Герою України, народній артистці України Раїсі Кириченко триває вже більше трьох років. За цей час ініціативна група зробила чимало: пройшли узгодження щодо виділення земельної ділянки, розроблений проект. Питання щодо спорудження пам’ятника порушили на черговому засіданні комітету благодійного Фонду видатних митців Полтавщини «Чураївна». Голова правління Фонду, гендиректор обласної державної телерадіокомпанії «Лтава» Микола Ляпаненко говорить: «Раїса Кириченко заслуговує, щоб про неї пам’ятали нащадки». Певні кошти на рахунок Фонду надходять, але їх недостатньо, щоб розпочати встановлення пам’ятника, розповів Микола Іванович. Усього кошторис становить близько 1 млн. 200 тис. грн. Нині до справи активно долучилася обласна рада козаків Полтавщини, щось зі своїх власних заощаджень надсилають люди з інших областей, а наші артисти провели благодійні концерти, на яких зібрали 65 тис. грн. Пробували ініціатори різні методи: зверталися до посадовців, розсилали по областях шанобливі листи, але результат поки що мізерний. Бронзовий пам’ятник Раїсі Кириченко виготовлять харківські скульптори. Місце на території ОДТРК «Лтава», де заплановано його встановити, розташоване на вулиці, яка носить ім’я співачки. Микола Ляпаненко розповів: «Свого часу була ідея приурочити відкриття пам’ятника до дня народження Раїси Панасівни – 14 жовтня. Відтак проведемо благодійний телемарафон із залучення додаткових коштів. Якби кожен полтавець дав на благочинність хоч по одній чи по дві гривні, справа пішла б удвічі швидше».

вгору

Бібліотечна справа

«Читальний зал був заповнений підприємцями міста!»/ В.Мудра // Кременчуцький телеграфЪ. – Кременчук, 2011. – 29 верес. – С. 08.
Директор Кременчуцької міської центральної бібліотечної мережі для дорослих Світлана Нужна розповіла про те, «як «жилося» бібліотекам раніше і що з ними зараз». Зокрема, стосовно Інтернету, то він «повинен був «зайти» до нас років 5-7 тому, тоді ми не втратили б стільки читачів. А ось що стосується придбання нових книжок, тут біда – грошей на оновлення фондів не вистачає. Вибивати з боєм їх доводиться навіть на газети. Книги значно подорожчали, купити багато не можемо. І ми не Київ – вибору особливого у нас немає. Проблеми не тільки з книжками, але й з оплатою праці самих бібліотекарів – їх відправляють у відпустки за власний рахунок. Це питання не вирішується вже досить довго, на наступний рік – такі ж «райдужні» перспективи».