Полтавська Обласна Універсальна Наукова бібліотека імені І.П.Котляревського

Пам’яті І. П. Котляревського:
віртуальний проєкт
Полтавська Обласна Універсальна Наукова
бібліотека імені І. П. Котляревського
бібліотека
  

Електронний каталог

Сенсорний інтерфейс (Електронний каталог)

Електронна доставка документів

Віртуальна довідка
Тел.: (0532) 52-17-83
Тел./факс: 56-99-30

Контакти
Ми на мапі
Головна

НОВИНИ
АНОНСИ

Про бібліотекуІсторична довідка

Запис до бібліотеки

Правила користування

Структура бібліотеки

Контактна інформація

Бібліотека у ЗМІ

План заходівПоточний місяць

Архів

Хроніка подій

Виставки

Масові заходи

Ресурси бібліотекиКаталоги і картотеки

Електронний каталог

Зведений каталог

Бібліотека вдячна

Видання бібліотеки

Бібліографічні видання

Видання відділу інформації з питань культури і мистецтва

Видання відділу краєзнавства

Методичні матеріали

Наукові та практичні доробки наших співробітників

Послуги бібліотекиКористування бібліотекою

Ксерокопіювання та сканування документів

Електронна доставка документів

Визначення індексів УДК та авторського знаку

Віртуальна довідка

Програми та проекти

Отримай безоплатну правову допомогу

Інтернет для читачів публічних бібліотек

Вікно в Америку

Регіональний тренінговий центр

Бібліотеки - мости до е-урядування

Ресурси бібліотек у боротьбі з корупцією

Бiблiотечному фахiвцюНормативні документи

Методична діяльність

Бібліотеки світу

Бібліотеки України

Бібліотеки області

Полтавщина

Регіональні краєзнавчі ресурси

Полтавщина туристична

Видатні родини Полтавщини

Видатні люди Полтавщини

Літературно-мистецькі премії

Бібліотеки Полтавщини на сторінках обласних газет

Державні закупівлі   
Інформація для внутрішньо переміщених осіб   
 



















Полтавіка

Полтава Історична


Безоплатна правова допомога

ІСТОРІЯ ПОЛТАВИ Сайт Бориса Тристанова


Відділ інформації з питань культури та мистецтва

КРИТИЧНІ ЗАУВАЖЕННЯ, ПОБАЖАННЯ ТА ПРОПОЗИЦІЇ,
ВИСЛОВЛЕНІ В ПРЕСІ НА АДРЕСУ ОРГАНІВ І УСТАНОВ
КУЛЬТУРИ ТА МИСТЕЦТВА ПОЛТАВЩИНИ

(за IIІ квартал 2014 року)

Загальні питання
Музейна справа. Охорона пам’яток
Бібліотечна справа

Загальні питання
Мірошниченко О. Окультуримо Будинок культури / О. Мірошниченко // Сільські новини. – 2014. – 19 лип. (№29). – С. 10.
«Районний будинок культури (РБК) – центральний заклад дозвілля у Чутовому… Звичайно, такий заклад повинен мати відповідний естетичний вигляд. Утім, обшарпане приміщення вестибюлю і зали не сприяє створенню святкового настрою. Чи можна якось вирішити цю давню проблему? Насамперед з цим питанням звернулася (журналіст) до директора РБК Світлани Фісун. Вона розповіла: «Наш будинок культури здали в експлуатацію п’ятого листопада 1967 року. За 50 років приміщення, звичайно ж, застаріло. До того ж, з тих пір жодного разу не проводили капітального або повного ремонту. Часткові косметичні ремонти не відновлюють попереднього естетичного вигляду. На стелі помітні численні сліди від систематичного протікання даху. Ми неодноразово зверталися до керівників районної та обласної влади з проханням щодо проведення ремонту. Дещо зрушилося. Торік навіть виготовили проектно-кошторисну документацію. Але ремонт так і не розпочали. Здається, гроші виділяли, але Держказначейство не проводило проплату, тому й не вдалося щось зробити. Можливо, якби кошти перебували у небюджетній структурі, то їх можна було б використати. Та, на жаль, у нас немає потужного підприємства чи якогось фонду, які могли б акумулювати видатки на ремонт будівлі. Користуючись нагодою, звертаюся до всіх небайдужих людей, любителів аматорського мистецтва з проханням про допомогу для проведення вкрай необхідного ремонту РБК… Розраховую також на підтримку відділу культури та туризму РДА, районної та селищної рад». Свою думку з цього приводу висловили також зацікавлені люди, зокрема, керуюча Чутівським відділенням ПАТ «Кредіт Агріколь Банк» Тамара Міняйло зазначила: «Схвалюю починання, ремонт потрібен і терміново. Куди нам іти на святкові заходи, як не в Будинок культури? Від себе особисто внесу посильний вклад, запропоную своїм колегам по роботі», а керуюча Чутівським відділенням ПАТ «Полтава-банк» Надія Павленко сказала: «Однозначно, кожен, хто заходить у приміщення, розуміє, що треба щось змінювати. Адже Будинок культури – обличчя району. А коли бачиш облуплені стіни, то псується й настрій. На мою думку, цю проблему вирішити можливо… Важливу справу потрібно підтримувати громадою. Я, як її представник, також зроблю свій вклад. Впевнена, що працівники нашого банку не залишаться осторонь. У районі є архітектори, будівельники, які можуть надати фахову допомогу у створенні недороговартісного, але привабливого дизайну...». Економіст АТ ПАТ Банк «Фінанси та кредит» Оксана Терзі додала: «Давно треба окультурити заклад культури. Вигляд вестибюлю, м’яко кажучи, непривабливий. Фінансову допомогу обов’язково надамо». Підтримали починання щодо залучення благодійної допомоги для реставрації фойє і багато інших людей, серед яких – фермери, приватні підприємці, аматори сцени. Зокрема, приватний підприємець Ірина Кривобік зазначила: «Вирішувати потрібно як глобальні, так і місцеві проблеми. Без закладу культури нам аж ніяк не обійтися. А заходити у занедбане приміщення не вельми приємно. Я готова будь-якої миті допомогти фінансово», а композитор, поет-пісняр з Артемівки Анатолій Одаренко сказав: «Я бував на різних концертах і фестивалях, бачив високий рівень культури. Ніде не зустрічав такого фойє з облущеними стінами, як у нас. Стан плачевний, приміщення потребує ремонту. Соромно заходити, декорація при вході у глядацьку залу аж ніяк не налаштовує на сприйняття прекрасного. Я готовий зробити посильний вклад – внести певні кошти, а ще – пропоную провести благодійний концерт, в якому згоден взяти участь».
Мірошниченко О. Хто просить, тому дають / О. Мірошниченко // Сільські новини. – 2014. – 2 серп. (№31). – С. 9.
«Минуло два тижні, як через місцевий часопис порушили проблему ремонту вестибюля Чутівського районного Будинку культури. Директор РБК Світлана Фісун розповіла, що змінилося за цей час: «На сьогодні зібрали 2785 гривень. Одразу відгукнулися сільгоспвиробники і підприємці… та колективи відділень банків… Керівник фірми «Стек» Олександр Микитенко пообіцяв допомогти будівельними матеріалами, а колектив редакції районної газети не лише пообіцяв, а й уже приніс відро водоемульсійної фарби. Назустріч пішов і майстер, який зауважив, що зробить ремонт за мінімум коштів – 3 тис. грн. На жаль, зібраних грошей поки не вистачає навіть на оплату за ремонт. Тому продовжуємо звертатися до трудових колективів установ, організацій, окремих підприємців. З цією метою побували у районній бібліотеці, БДЮТі, дитячій музичній школі, де нам пообіцяли внести свій посильний вклад. Щиро дякую усім спонсорам за розуміння, а журналістам «Сільських новин» – за інформаційну допомогу у вирішенні нагального питання. Розуміння і підтримка надихають долати перешкоди, адже просити не дуже приємно, але керуватимемося істиною: «Хто просить, тому дають, хто стукає, тому відкривають». Також не будемо зважати на докори деяких скептиків, які закидають: «Не час вкладати кошти у культуру, а потрібно допомагати воїнам бронежилетами, касками тощо». Безперечно, підтримка армії – це першочергове завдання. Задля цього ми провели благодійний концерт, де зібрали кошти для військових. Однак, ми живемо не лише сьогоденням, а й майбутнім, адже ці воїни незабаром повернуться до мирного життя, і ми їх з радістю привітаємо, подякуємо за звитягу та подвиг заради щасливого майбуття країни, подаруємо найкращі пісні. І нам хотілося б, щоб вони заходили не в обшарпаний вестибюль, а отримали естетичну насолоду ще з порогу. Тому будемо іти далі, незважаючи ні на що».

Ляшенко А. Петро Ворона, голова Полтавської обласної ради: «…бо то не Лубни без будинку культури» / А.Ляшенко // Лубенщина. – 2014. – 6 серп. (№90) – С. 1.
«…Голова Полтавської облради Петро Ворона провів ряд особистих прийомів громадян у різних районах області, декілька разів перебував з робочим візитом у Лубенському районі, а ось у Лубнах прийом громадян мав вперше… Про все це журналістам місцевих ЗМІ Петро Васильович повідомив в ході прес-конференції, яка відбулася відразу після завершення прийому громадян у міській раді… Основне питання, яке лубенці не піднявши, не були б лубенцями, стосувалося реконструкції міського Будинку культури. Свою позицію щодо реконструкції приміщення Петро Ворона прокоментував так: «Лубни знаходяться на периферії культурного життя області. Без сумніву, треба прикласти багато зусиль, щоб вдихнути нове життя у Будинок культури. Але його неодмінно треба реконструювати, щоб це був унікальний сучасний заклад культурного дозвілля. Бо то не Лубни без Будинку культури. Тому якщо будуть надходити кошти на соціально-економічний розвиток області, то відродження Лубенського Будинку культури повинно бути записано одним з перших рядків».
Данільченко Т. Перевірка закладів культури / Т.Данільченко // Сільські новини. – 2014. – 23 серп. (№34). – С. 2.
«…На Чутівщині працюють 23 будинки культури, які підпорядковуються місцевим органам самоврядування. Сільські та селищні ради затверджують графік роботи культурних закладів, забезпечують їх утримання та контролюють діяльність. Восьмого та десятого серпня комісійно провели перевірку роботи дев’яти будинків культури Артемівської та Чутівської селищних рад, Таверівської, Чапаєвської і Филенківської сільських рад. Під час перевірки встановили, що не всі працівники СБК сумлінно виконують свої обов’язки, деякі не дотримуються регламенту роботи та не підтримують належний санітарний стан приміщень і прилеглих територій. На час перевірки з дев’яти будинків культури, які повинні були працювати, чотири виявилися зачиненими: Филенківський, Никонорівський, Водянський та Новофедорівський. Филенківський та Водянський СБК перебувають у аварійному стані. Артемівський будинок культури відчинили по приїзду комісії… Згідно зі штатним розписом у будинку культури працюють семеро чоловік… Художнього керівника на робочому місці не було. Постає питання: як контролюється роботодавцем відпрацювання робочого часу працівниками Будинку культури, адже на утримання закладу культури у рік Артемівська селищна рада витрачає 216 тис. грн. з місцевого бюджету?.. У Чапаєвському СБК постійно проводять культурно-масові заходи, дискотеки для молоді. На жаль, у жителів Чапаєвської сільської ради немає змоги займатися в гуртках за інтересами, оскільки приміщення не опалюється взимку… Працівники Чапаєвського, Таверівського, Стінчанського та Кантемирівського СБК відповідально ставляться до своєї роботи, переймаються тим, щоб відвідувачам було приємно зайти в приміщення закладу культури. Чого не можна сказати про завідуючу Новофедорівським сільським клубом А.Бричку. На час обстеження о 21.00 клуб був зачинений, перед клубом валялися пляшки, через вікно було видно недопите пиво на столі та бруд у приміщенні. А на утримання сільських клубів та заробітну плату працівників Чутівська селищна рада витрачає 86,6 тис. грн. бюджетних коштів. Дуже прикро, коли «культурний осередок» села поріс бур’янами та закиданий порожніми пляшками з-під алкогольних напоїв, а у самому приміщенні купи сміття, немита підлога та товстий шар пилу. Виникає питання: де ж проводяться культурно-масові заходи і чи проводяться вони взагалі? Де відпочивають жителі села, а особливо молодь? Ще одним негативним прикладом може слугувати Никонорівський клуб. Заклад має художнього керівника К.Кобук (працює на 0,5 ставки), який отримує заробітну плату, а до приміщення навіть стежка заросла бур’янами. На заробітну плату директора Филенківського СБК (0,75 ставки), художнього керівника (0,5 ставки) та зарплату художнього керівника Никонорівського сільського клубу (0,5 ставки) Филенківська сільська рада витрачає 45,6 тис. грн. на рік. Усі культпрацівники скаржаться на недостатнє фінансування. Наболілі питання є майже в усіх керівників закладів: заміна фасадних вікон, ремонт системи опалення, покрівлі, приміщення, благоустрій прилеглої території, придбання сценічного взуття та костюмів для повноцінної діяльності народних аматорських колективів, звукової апаратури та комп’ютерної техніки для більш якісного проведення масових заходів та концертів і т.д. Але недостатнє фінансове забезпечення не виправдовує тих працівників, які не виконують своїх обов’язків. Хочеться зазначити, що працівники культури не повинні залишатися наодинці зі своїми проблемами. Якщо заклад знаходиться в аварійному стані, сільський, селищний голова повинен знайти хоча б кімнату, де завідувач міг би зберігати документи, апаратуру, проводити репетиції, а не влаштовувати заклад культури у себе вдома. Інше питання, чи потрібно утримувати приміщення, які давно не функціонують, чи є необхідність витрачати державні кошти на оплату праці робітників, які не в змозі подбати про організацію культурного дозвілля селян, або, елементарно, привести прилеглу територію до належного стану? Тож, чи залишиться молодь у селі, де немає роботи і немає де відпочити після важкого трудового дня? На жаль, відповідь на запитання очевидна. З моменту перевірки пройшов лише тиждень, але ж цього виявилося достатньо для сільської чи селищної ради, щоб відповідно зреагувати, а для завідувачів та директорів закладів культури – щоб привести до задовільного, а то і зразкового стану приміщення і прилеглі до будинків культури території. Тож плекаємо надію, що зміни на краще не тимчасові, тому перевірку роботи сільських культурних закладів продовжуватимемо».
вгору
Музейна справа. Охорона пам’яток
Ількова В. За роком рік минає… / В.Ількова // Зоря Полтавщини. – 2014. – 8 лип. (№98-99). – С. 4.
«Ось уже два місяці в Кременчуці працює музей авіації… Ініціаторами створення такого музейного закладу виступили справжній ентузіаст, майор запасу, голова громадської організації «Кременчуцький музей історії авіації та космонавтики» Анатолій Бишенко та його колеги-пошуковці… На створення самого музею знадобилося шість років. Спочатку оббивали владні пороги, щоб отримати підвальне приміщення в одному з житлових будинків центральної частини міста. Потім розпочали пошук спонсорів, які й надали кошти для проведення ремонту… За словами Анатолія Бишенка, приміщення надто маленьке, щоб розмістити всі зібрані експонати. Натомість, це перший заклад культурно-історичного значення, який вдалося відкрити у Кременчуці за останні двадцять три роки. Нині він безкоштовно приймає відвідувачів, які, за бажанням, можуть зробити благодійний внесок на його розвиток. На жаль, комунальні заклади культури у Кременчуці завжди фінансувалися за залишковим принципом. Про це свідчить нинішній стан міського краєзнавчого музею, у якому також шість років тому стартував капітальний ремонт, але до цього часу так і залишається незавершеним. На тлі цього обіцянка місцевої влади найближчим часом спорудити у Придніпровському парку нове й просторе приміщення музею авіації викликає певний сумнів. Тож допоки заклад функціонує як структурний підрозділ і готовий приймати своїх відвідувачів, переважно школярів. А от працівники краєзнавчого музею, щоб остаточно не втратити зв’язок зі своїми шанувальниками, організовують зустрічі у школах і проводять екскурсії вулицями міста. Відкриттю нового музею вони щиро зраділи, адже за шість років ремонту власного Кременчук фактично залишився без історичної візитівки, яка в іміджевому сприйнятті міста, а тим більше патріотичному вихованні підростаючого покоління, відіграє велику роль».

Походун П. Височитиме Кобзар у Котелевському краї / П.Походун // Зоря Полтавщини. – 2014. – 11 лип. (№100-102). – С. 15.
Павло Походун із Більська Котелевського району написав до редакції газети «Зоря Полтавщини» листа: «У багатьох містах, селищах, селах Полтавщини споруджено пам’ятники Тарасові Шевченку. На жаль, у Котельві такого монумента немає. Немає куди у Шевченківські дні прийти вклонитися українському Пророкові, принести квіти, прочитати його полум’яні вірші. Не дочекавшись дій влади у цьому напрямку, люди вирішили самотужки збирати кошти на пам’ятник. Тож, незважаючи на сутужний час для України і українців, будемо дружно збирати гроші на монумент Кобзареві, щоб у Шевченківський рік він постав у центрі Котельви. А за приклад візьмемо сусіднє селище Опішня Зіньківського району. Жителі славної столиці гончарства зібрали кошти та встановили монумент Світочу. Тож пам’ятнику Кобзареві в центрі Котельви бути! Єдине питання – це питання часу…».
Довгенко С. Пирятинці хочуть бачити на місці Леніна новий пам’ятник / С.Довгенко // Пирятинські вісті. – 2014. – 18 лип. (№ 29). – С. 4.
«Ще зовсім недавно головний пам’ятник Леніну стояв перед будівлею, де знаходиться районна рада та райдержадміністрація (Пирятин). 22 лютого на вимогу громади пам’ятник демонтували… Тепер перед адмінбудівлею на згадку про Леніна залишився стояти лише постамент… Проте чимало пирятинців хочуть бачити на місці колишнього пам’ятника новий. А поки громада обговорює це питання, місцеві майстри вже можуть дещо запропонувати». Зокрема, два талановитих скульптора із села Нові Мартиновичі мають свою думку стосовно майбутнього пам’ятника. Скульптор Михайло Баланчук «вже чітко бачить, що повинно бути під вікнами будівлі, де сидять чиновники. Це – янгол в образі хлопчика, який щойно спустився з небес. Він стоїть перед людьми і вказує їм, що істина там, на небі. І тільки там потрібно шукати свою совість… Майстер показав незакінчений ескіз майбутнього пам’ятника. За словами Михайла Несторовича, у Києві є спеціальна майстерня, де виливають скульптури натуральної величини, а його справа – виліпити невеличку фігуру з глини або ж з воску. Скульптор Олександр Стельмашенко… показав чимало своїх робіт. Із вже готових макетів на місце Леніна він може запропонувати скульптуру Оранти. А щодо створення нової роботи, то на його думку, майстер повинен спочатку добре вивчити історію цього краю та легендарних людей, які тут жили. Можливо, це навіть буде якийсь узагальнений образ пирятинця. Отже, можна з впевненістю сказати, що у районі є талановиті майстри, котрі готові взятися за створення ескізу. Проте виготовлення пам’ятника у натуральну величину коштує не так уже й дешево. І чи вдасться покрити ці витрати коштами, які надійдуть від продажу пам’ятника Леніну, поки що невідомо».

Юхно В. «Маю дві пропозиції…» / В.Юхно // Зоря Полтавщини. – 2014. – 22 лип. (№107-108). – С. 3.
Учасник Великої Вітчизняної війни, ветеран праці, полтавець Віталій Юхно звернувся до редакції газети «Зоря Полтавщини» з письмовою пропозицією: «…маю дві пропозиції щодо вшанування пам’яті Героїв Майдану в обласному центрі. Як на мене, то найкраще місце для встановлення стели з викарбуваними на ній іменами героїв – сквер біля адмінбудівлі, що по вулиці Жовтневій, 45. На моє переконання, цілком логічно там розмістити стелу, яка б увічнила пам’ять тих, хто віддав своє життя за повалення комуністичного режиму й свободу України. Друге: якщо ж ми вже такі, що в усьому бачимо лише політику, то, вважаю, на місці, де донедавна знаходився пам’ятник Леніну, саме й потрібно встановити інший – Небесній Сотні. А от каплицю, на мою думку, там встановлювати не варто, бо вона закриє весь місцевий краєвид. А взагалі вважаю, що питання увічнення в Полтаві героїв боротьби за Україну треба винести на обговорення широкого громадського загалу і тільки після проведення публічних дискусій ухвалювати виважене рішення».
Артеменко Л. Дива трапляються: кременчужани подарували музею картини Шингура, які вважалися знищеними / Л.Артеменко // Кременчуцький телеграфЪ. – 2014. – 24 лип. (№30). – С. 7.
«Двоє кременчужан – Віктор Кобеляцький та Анатолій Нонка – безкоштовно передали музею роботи Віктора Шингура. Раніше вважалося, що всі його роботи загинули через співробітницю «Житлорембудсервісу»… Отже, музейні працівники таки зібрали непогану колекцію робіт Віктора Шингура. І до дня його народження – а це 23 липня – могли би відкрити експозицію. Та, на жаль, краєзнавчий музей вже сьомий рік зачинений на ремонт. Не відкриють його й цього року».

Григорій Сковорода постане у Чорнухах на повен зріст / Б.І.Олійник, Л.В.Губерський, В.А.Чепелик, Л.І.Андрієвський та ін. // Зоря Полтавщини. – 2014. – 30 верес. (№149-150). – С. 4.
У газеті «Зоря Полтавщини» надруковано лист-звернення від поета-академіка, лауреата Національної премії України імені Тараса Шевченка, Героя України, голови Українського фонду культури Б.І.Олійника, академіка, Героя України, ректора Київського національного університету імені Тараса Шевченка Л.В.Губерського, народного художника України, лауреата Національної премії України імені Тараса Шевченка, голови Національної спілки художників України В.А.Чепелика, народного художника України, лауреата Національної премії України імені Тараса Шевченка, директора сковородинського видавництва «Криниця» Л.І.Андрієвського, старшого пастора київської церкви «Християнська надія», президента Духовної академії «Міжнародний центр християнського лідерства», директора Інституту генези життя і Всесвіту В.М.Решетинського, лауреата премії імені Героя України Михайла Сікорського, почесного громадянина селища Чорнухи Б.М.Войцехівського, лауреата Національної премії України імені Тараса Шевченка, Міжнародної премії імені Григорія Сковороди, премії імені Івана Франка, почесного громадянина селища Чорнухи В.Я.Стадниченка, голови Чорнухинської районної державної адміністрації С.Г.Перетятька, голови Чорнухинської районної ради Н.О.Кривчуна, голови благодійного фонду «Батьківщина Григорія Сковороди» та Організаційного комітету з підготовки й відзначення 295-ї річниці від дня народження Григорія Сковороди М.О.Кривчуна: «Дорогі земляки! Шановні полтавці! Усі наші співвітчизники! Побратими українці в діаспорі! У славному козацькому містечку Чорнухах, на полтавській батьківщині нашого видатного земляка Григорія Сковороди, по всій незалежній і єдиній Україні чуємо, як усе голосніше лунає слово Григорія Сковороди, як до його мудрості дослухається світ. Бачимо, як філософ-пророк постає вдячними пам’ятниками в Києві, Харкові, Європі та й за океаном. То чи не пора Сковороді прийти на свою батьківщину пам’ятником на повен зріст, окриленим зустріччю із дорогою йому отчиною, зі своїми сьогоднішніми земляками-хліборобами? Відповідь може бути тільки одна – ТАК! Так вважаємо, мислимо не лише ми, одномовці великого мислителя й поета. Зливаються в цій думці з нами й наші співвітчизники, всі-всі, кому дорога пам’ять про Сковороду, хто усвідомлює, що XXI століття має стати віком сковородинівського гуманізму й високої моралі, а з часом сковородинізації всієї України. Як ніколи, сьогодні, коли наша армія веде війну за цілісність й непорушність рідної України, нам близькі й мобілізуючі кожного з нас слова Григорія Сковороди: «…Хто воїном народжений бути – дерзай, озброюйся!.. Захищай землеробство й купецтво від внутрішніх грабіжників та зовнішніх ворогів. Бережи звання, як око. Віддати за образу, захищати страдну й беззбройну невинність, заступатися за основу суспільства – Правду… Не бійся, з Богом легше буде тобі переносити голод, спрагу, холод, жар, безсоння, кровотічні рани і самий страх смертний…». З таким військовим наказом нашого великого Патріота нас не зламає ніякий ворог, ми переможемо! Запалився на благородну працю по створенню пам’ятника Сковороді молодий київський скульптор Віталій Андріанов, відомий вже тим, що пам’ятник його різця Тарасу Шевченку стоїть у центрі литовського Вільнюса. Як нам відгукнутися на вселюдну пропозицію спорудити пам’ятник Сковороді в козацьких Чорнухах? Нашою любов’ю до Григорія Сковороди, а також доброчинними внесками на майбутній пам’ятник духовному поводирю нашої незламної Нації. Для цього в Чорнухах створено благодійний фонд «Батьківщина Григорія Сковороди», який має такі реквізити: поточний рахунок № 26001125533001, код ЄДРПОУ 37735052, МФО 331489, ПАТ «Полтава-банк», благодійний фонд «Батьківщина Григорія Сковороди». При переказуванні внеску слід зазначити: «На пам’ятник Сковороді». Будемо вдячні вашому посильному внеску, аби тільки він ішов від серця, від любові до великого Українця Григорія Сковороди. Прізвище та ім’я кожного доброчинця будуть опубліковані у Всеукраїнській громадсько-політичній газеті «Зоря Полтавщини» і в Чорнухинській районній газеті «Нова праця». Давайте разом побудуємо пам’ятник Григорію Савичу Сковороді на його милій батьківщині, в центрі України!».
Бібліотечна справа
Сидоренко Є. Місце, де зупиняється час / Є.Сидоренко // Світлиця. – 2014. – 1 серп. (№90-92). – С. 5.
У статті автор розповідає про сьогодення Новосанжарської районної бібліотеки для дітей, відзначає здобутки закладу. «Проте не все так чудово, як здається, адже не обходиться і без труднощів. Немає періодики, дуже мало нових книг надходить. На молодший відділ хоч трохи, та на 5-9 класи майже не отримують. «Янголятко», «Зернятко», «Жасмін», «Колосок», «Паросток», «Тачки», «Юна леді», «Юний натураліст» і це ще далеко не повний список журналів, які передплачували минулого року, а зараз нових взагалі немає. Щоб урізноманітнити асортимент, бібліотека періодично співпрацює з обласною, звідки надходять книги у користування на певний час, зараз на тему «Книги сучасних дівчат». На жаль, сьогодні бібліотеки втрачають свою популярність – більше дивляться кіно і телевізор, менше читають або роблять це з екранів. Та, на мою думку (Є.Сидоренко), вони ніколи не зникнуть…».

Патик В. Кошманівців цікавить питання опалення взимку та забезпечення сільської бібліотеки комп’ютерами з підключенням до мережі Інтернет / В.Патик // Промінь. – 2014. – 23 серп. (№ 67-68). – С. 2.
У Кошманівській сільській раді першим заступником голови Машівської РДА Віталієм Човновим був проведений прийом. Зокрема, «на прийом звернулася завідуюча сільською бібліотекою Антоніна Кравченко. Вона переймалася проблемою, що в закладі, який, до речі, єдиний в районі опалюється взимку, немає комп’ютера. В зв’язку з цим відсутня можливість користуватися й Інтернетом. А без нього, як зазначила, бібліотеці аж ніяк не обійтися. До того ж, жінка навіть абонплату за користування Інтернетом готова платити з власної кишені, аби тільки відвідувачам закладу було зручно й цікаво. Особливо Антоніна Кравченко переймалася за школярів: «Зараз без Інтернету й реферату не напишеш…» Перший заступник пообіцяв посприяти у вирішенні цього питання».
вгору

Матеріал підготувала:                                                  І.О.Коваленко, провідний
                                                                                         бібліограф відділу інформації з питань культури
                                                                                         та мистецтва


Режим роботи:
понеділок-неділя: 9.00 – 17.30
Наша адреса:
36000 м. Полтава, вул. Небесної Сотні, 17
Електронна пошта:
poltava_ounb@ukr.net




































2009 © ПОУНБ ім. І.П.Котляревського